До Великодня Дарина, моя невістка, затіяла в моїй кімнаті невеличкий косметичний ремонт, навіть деякі меблі вирішила замінити. Я так зраділа, бо ліжку, на якому я сплю, вже, мабуть, років з 50-т і воно дуже не зручне. На час ремонту я переселилася в літню кухню. І ось неділю тому в мою кімнату завезли гарний комод і розкладний диван. Я так зраділа, але виявилося, що все це Дарина робила для сина, мого онука, а я так і залишуся, скоріш за все, кукувати і зимувати в холодній літній кухні
До Великодня Дарина, моя невістка, затіяла в моїй кімнаті невеличкий косметичний ремонт, навіть деякі меблі вирішила замінити. Я так зраділа, бо ліжку, на якому я сплю, вже, мабуть, років з […]
Поїхали ми всією родиною на минулі вихідні всі до свекрухи в село, бо озвучено було, що відкриваємо сезон шашлику. У підсумку пропахали всі вихідні в неї на огороді, вже посажена картопля, кабачки, гарбузи, буряки, і не знаю ще купа всього, морква, цибуля, часник. Натягнули над усім тим плівку, щоб не померзло, не дай Боже, заморозки
Поїхали ми всією родиною на минулі вихідні всі до свекрухи в село, бо озвучено було, що відкриваємо сезон шашлику. У підсумку пропахали всі вихідні в неї на огороді, вже посажена […]
Після того, як не стало чоловіка, я знайшла дивну папку, вміст якої мене, не те слово, спантеличив. Виявляється, мій Василь жив подвійним життя і навіть мав дванадцятилітнього сина. Тій жінці він весь час обіцяв, що після розлучення зі мною, одружиться на ній, але так “бідненький”, цього не дочекався
Після того, як не стало чоловіка, я знайшла дивну папку, вміст якої мене, не те слово, спантеличив. Виявляється, мій Василь жив подвійним життя і навіть мав дванадцятилітнього сина. Тій жінці […]
— Знімемо трохи з твоїх заощаджень, адже це на спільну справу, — говорив чоловік, впевнений, що я не перевірю подробиць
Наталя сиділа за обіднім столом із чашкою чаю, задумливо постукуючи нігтями по краю кружки. Останні кілька днів думки плутались, наче клубок ниток, що ніяк не розплутати. Здавалося, все йде, як […]
У двері подзвонили. «Трохи раніше» – подумала Таня, глянувши на годинник. На порозі стояв Ігор із букетом квітів.– Ти? – здивувалася Таня. – Не чекала.– Може запросиш зайти? – Усміхаючись запитав Ігор, вручивши Тані букет, – погарнішала … не впізнати.– Ти чого прийшов? – захвилювалася Таня. – Привітати. Ми ж не зовсім з тобою чужі люди, – відповів Ігор, через плече Тані заглядаючи до кімнати, – у тебе гості? – Ах ось як, отже, я не вчасно. Може, гостя чекаєш? І хто він? – єхидно запитав Ігор.– Так, гостя. Він хороша людина і любить мене, – відпарувала Таня. – А хто він? Мій завтрашній день…– Злопам’ятна ти. Навіть не спитала, як я і що. Де був ці роки?
Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАЦСу. Дівчина була чудовою господаркою. А ще лагідною та ніжною. Але останнім часом відчула охолодження стосунків. Точніше, […]
Віка з Михайлом обідали в кафе. На дворі стояла неймовірна спека. – Слухай, а може у вихідні з’їздимо десь, відпочинемо, – сказала раптом дівчина. – Літо вже майже пройшло, а я ще не купалася. – Я не проти, – погодився Михайло. – Чудово, мені якраз подруга порадила хороший відпочинковий комплекс за містом, – додала Віка. – Так зараз, там все вже зайняте! – відповів Михайло. – Завчасно потрібно бронювати. – Ти правий, – сумно зітхнула Вікторія. – І що ж робити? – Є у мене ідея, – якось підозріло заявив Михайло. – Ідея? Яка ще ідея? – здивувалася Вікторія, але дівчина навіть уявити не могла, що задумав Михайло
– Віка, ти чому така сумна? – спитав Михайло у дівчини, що сидить навпроти нього. – Сумна, бо літо вже наполовину минуло, а я ще жодного разу не скупалася. Така […]
Ігор повертався додому, як раптом на вулиці він зустрів свою сусідку. – О, Ігоре, привіт! Тебе можна привітати? – несподівано вигукнула жінка. Чоловік невдоволено насупився. – З чим саме ви мене вітаєте, я щось не дуже розумію? – процідив крізь зуби Ігор. – Ну як чим? – щиро здивувалася жінка. – З народженням сина! – Ви помилилися, у мене немає дітей, – усміхнувся Ігор. – То ти, виходить, нічого не знаєш, – похитала головою сусідка. – Не знаю чого? Ви взагалі про що? – Ігор здивовано дивився на цю жінку, не розуміючи, що відбувається
– Чому ти ще не одягнений? – невдоволено поцікавилася Таня у чоловіка. – Чи ти забув про наші плани? – Які саме? – ліниво відповів Ігор, клацаючи пультом від телевізора. […]
Маргарита Вадимівна сиділа на своїй кухні і пила чай, коли у двері подзвонили. На порозі стояв її син. – Олексію? – здивувалася вона. – А ти чому не подзвонив, що приїдеш? Я б щось смачненьке приготувала. – Привіт, мамо. Я у справі, на хвилинку заїхав, – сказав Олексій і пройшов у квартиру. – У вас щось сталося? – захвилювалася жінка, помітивши, що сина щось непокоїть. – Все у нас добре, мамо! Я приїхав віддати тобі ось це! – сказав Олексій, дістав з кишені якийсь конверт, і віддав матері. – Що це? – здивувалася Маргарита Вадимівна, відкрила конверт і…ахнула від побаченого
Рішення переїхати з квартири до будинку в Мельників виникло раптово. Просто якось травневого вечора Іра з Олексієм сиділи на балконі, насолоджуючись запахом бузку, що зростав просто під їхнім вікном. А […]
Ірина стояла біля плити, коли на кухню зайшов чоловік. – Що на сніданок? – запитав Віктор, на ходу застібаючи сорочку. – Яєчня з ковбасою, – відповіла Ірина. – Чудово, – кивнув чоловік, сів за стіл і дістав телефон. – Слухай, я сьогодні, мабуть, затримаюсь в офісі. – Знову допізна? – Ірина намагалася, щоб голос звучав нейтрально. – Ну, а що робити? Робота така, – Вітя знизав плечима. – Доречі, у тебе не буде позичити пʼять тисяч? – П’ять тисяч? Ти ж нещодавно зарплату отримав, – здивувалася дружина. Але Ірина навіть уявити не могла, навіщо її чоловіку знадобилася така сума
Іра уважно вивчала вміст холодильника, подумки підраховуючи, на скільки днів вистачить продуктів. Півкіло сиру, пачка кефіру, близько кілограма яблук – її раціон найближчими днями. На нижній полиці красувалися свинячі відбивні, […]
Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться і твоя мама, і твій брат, – вкотре повторюю я своєму чоловікові. – Знову ти починаєш. Май на увазі, ти зараз говориш про найрідніших мені людей, і наклепу я не потерплю. Ти точно впевнена? – питає мене чоловік. – Так, – спокійно відповідаю. – Тоді збирайся, їдемо до мами, – наказав чоловік. Всю дорогу ми мовчали. Чоловік був впевнений, що їде лише тому, щоб показати мені, що я неправа, і раз і назавжди закрити цю тему. Я ж хотіла йому показати, яку схему придумали його родичі у нього за спиною
– Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться і твоя мама, і твій брат, – вкотре повторюю я […]