Степан приїхав додому із заробітків. Він мовчки зайшов у хату і сів за стіл. – Ну що нагулялася?! – раптом запитав він свою дружину Ольгу. Ольга аж стрепенулася. – Степане, та ти що?! – ахнула вона. – Як ти можеш так зі мною вчиняти?! – не вгавав Степан. – Люди даремно говорити не стануть! І він виставив Ольгу за двері… Жінка сіла на лавку біля паркану й просиділа там усю ніч. Зранку з хати вийшов Степан і дав Ользі пакет із одягом. – Не сиди тут, іди, – сказав він. Ольга заглянула в пакет і оторопіла від побаченого
У невеличкому селі кожна людина на очах. Усі знають, де працює, як живе, з ким дружить, із ким зустрічається. Сім’ї теж під постійним «контролем»: ці сваряться через нісенітниці, ті багато […]
Віра з колегою по роботі обідали у кафе. – Ти помітила, як наша Лариса Федорівна на тебе дивиться? – запитала подруга про начальницю. – Помітила. Мені навіть ніяково якось, – відповіла Віра. – Може, вона закохалася в тебе? – засміялася подруга. – Не вигадуй! – не зрозуміла жарту Віра. Але це помітили й інші співробітники, тому Віра вирішила розібратися в ситуації, прийшла до начальниці і запитала: – Чому до мене особливе ставлення? Лариса Федорівна встала і зачинила двері на ключ. – Віра, ти мене не памʼятаєш? – запитала Лариса. – Ви про що? – Віра здивовано дивилася на начальницю, не розуміючи, що відбувається
Вірі зателефонувала подруга: – Слухай, Віро, ти ж хотіла поміняти роботу? У нас вакансія у відділі є. Але тільки я не буду за тебе просити. Наша начальниця цього не любить. […]
Петро зі своїм сусідом Мишком поїхали у сусіднє село. Вони їхали свататись до тітки Мишка – Василини. – Виходь за мене заміж! – сказав Петро до хазяйки, коли вони сиділи за столом. – Навіщо тягнути? Не молоді ж! – А чом би й ні! – погодилась Василина. – А де житимемо, у тебе, чи в мене? – Як де, звісно, у мене! – сказав Петро. – Я мужик і в примаках не звик жити. Василина раптом встала. – Мишко, давай вийдемо зі мною, допомогти мені треба, – сказала вона. Вони вийшли на веранду. Петро мимоволі прислухався і аж підстрибнув від почутого
Петро поховав свою Тамару сім років тому, та й жив собі сам у домі. Спочатку було важко, чоловік залишився сам в шістдесят три роки. Начебто ще й не старий, але […]
Дмитро повернувся додому. – Мамо, ми вже вдома! – гукнув син, допомагаючи зняти курточку сестричці. Мама не відповідала. Дмитро відвів сестру у її кімнату, зайшов на кухню і не повірив своїм очам. Ганна сиділа на стільці, тримала в руці листок і сміялася в голос. – Мамо, що сталося? – захвилювався Дмитро. – Сталося сину, сталося. Тримай ось, подивися, батько залишив, – сказала Ганна і передала синові лист. Дмитро взяв з рук матері аркуш паперу, прочитав його і застиг від здивування
Від Ганни пішов чоловік. Пішов без сварок чи ще чогось. Пішов тихо та непомітно. Того дня Ганна прийшла з роботи і побачила на столі листок, що самотньо лежав на столі, […]
Світлана допомагала свекрусі розвішувати білизну. Діти бігали поряд. Дочекавшись, коли вони відійдуть, Світлана звернулася до Антоніни Іванівни. – Скажіть, – сказала вона. – Ви не любите мене, так? Антоніна Іванівна здивовано закліпала очима: – Не люблю? З чого ти взяла? – У вас немає бажання бачити мене. Але ви з ввічливості кажете, що це не так. Я права? – Світлана уважно подивилася на свекруху. Антоніна Іванівна поставила тазик із білизною на землю. І Світлана відчула: свекруха думає про щось, наважується на щось. І раптом свекруха зробила те, чого Світлана навіть уявити собі не могла
Світлана витерла останню тарілку, поставила її в шафу і втомлено опустилася на стілець. – Домила! Кухня сяяла чистотою. З прочиненого вікна в кімнату тягнуло морозцем. У духовці стояв лимонний кекс, […]
Надія крутила на кухні голубці. Вона була вдома одна – чоловік був на роботі. Раптом задзвонив телефон. Надія витерла руки і здивовано взяла слухавку. Номер був незнайомий… – Привіт, Надіє! – почула вона незнайомий жіночий голос. Надія одразу зрозуміла, що цей дзвінок нічого хорошого не віщує… – Здрастуйте, а це хто? – ввічливо відповіла вона. – Хто-хто! Мене звуть Лариса! Я кохана жінка твого чоловіка Григорія. Та, в принципі, він уже не твій чоловік! Вірніше, просто вважається твоїм чоловіком… Ми з Грицем давно любимо один одного, а ти заважаєш нашому щастю! Надія оторопіла від почутого
Надія душу вкладала у своїх дітей, їх у неї троє, два сини та донька. Старший син Антон від першого шлюбу. Заміж Надія вийшла за коханням, але доля в неї була […]
Валерій зайшов у гості до колишньої дружини. Ольга посадила його за стіл, поставила тарілку борщу. – Боже, як же смачно! А я вже й забув смак твого борщу! – задоволено сказав чоловік, скуштувавши першу ложку. – А ти чому взагалі прийшов? – вирішила все таки запитати Ольга. Валерій тільки но зібрався озвучити свої плани, як почулося, що вхідні двері відкрилися і за хвилину на кухні з’явився якийсь чоловік. Валерій глянув на незнайомця і застиг від несподіванки
– Боже, як же смачно! А я вже й забув смак твого борщу! Суботнім днем Валерій сидів на їхній затишній кухні вальяжно її борщ за обидві щоки і зрідка відкидався […]
– Олено Сергіївно! – Тамара влетіла в кухню, розмахуючи якимось папірцем. – У мене для вас новина! Пам’ятаєте Марію Степанівну, яка до нас на літературні вечори ходить? Вона кімнату здає, недорого. Каже, ви їй подобаєтеся – і готуєте добре, і вірші пишете…
Чайник тихо посвистував на плиті, поки Олена перебирала пакетики з чаєм. Ромашковий, м’ятний, чорний із бергамотом… Віка привезла їх з останнього відрядження. Олена посміхнулася, згадавши, як донька урочисто вручала їй […]
Опір був марний, Юрій Андрійович був людиною недурною, і зрозумів це відразу. Краще підкоритися долі, і зазнати всіх поневірянь і мук, щоб залишитися цілим, а може й живим. Він квапливо смажив яєчню і варив каву, (так, так, усе це в нього було, тільки заховано від сторонніх очей), коли відчув, як гострі кігті впилися в його шкіру.
Юрію Андрійовичу подобалася сусідка з двадцять п’ятої квартири, Поліна Семенівна. Ні, не так, йому подобалася Поліна Семенівна, з її скромною зачіскою, неяскравим манікюром і відсутністю макіяжу. Така мила, тиха жінка […]
– Знімай пальто, будемо обідати. Я якраз борщ зварила, – запропонувала Таїса. – Я вже в дорозі поїла, – сухо відповіла дівчина і пройшла до себе в кімнату. Настя поставила сумку на стілець і важко опустилася на диван. Вона оглянула кімнату і тут її погляд зупинився на стіні навпроти. Настя придивилася і не повірила своїм очам
Настя навчалася в одинадцятому класі, коли батько привів у будинок нову жінку. Мами не стало два роки тому, і дівчині здавалося, що ніхто і ніколи не замінить її, веселу, гарну […]