Інша мама на твоєму б місці кращу квартиру дітям би віддала, – картає мене донька. – Не розумію, чим ти не задоволена? Ми з батьком забезпечили тебе житлом, а зараз у тебе є чоловік, от і дбайте, старайтеся, і все у вас буде, – кажу. Дочка мене не зрозуміла, образилася, і сподівається, що я ще зміню свою думку. Справа в тому, що ми з чоловіком нещодавно купили квартиру в новобудові, саме в тому районі, про який я багато мріяла. Ми багато років складали гроші на цю квартиру, і я переконана, що ми заслуговуємо, щоб там жити, адже нам з чоловіком всього по 50 років
– Інша мама на твоєму б місці кращу квартиру дітям віддала, – картає мене донька. – Не розумію, чим ти не задоволена? Ми з батьком забезпечили тебе житлом, а зараз […]
Коли чоловік твоєї доньки питає “А це ви самі все готували?” – і в його голосі не подив, а надія, що це чарівна скатертина-самобранка, ти розумієш – настав час пояснити, хто тут насправді чарівниця. І що в цієї чарівниці теж іноді вичерпується магія. Особливо перед Великоднем
Коли чоловік твоєї доньки питає “А це ви самі все готували?” – і в його голосі не подив, а надія, що це чарівна скатертина-самобранка, ти розумієш – настав час пояснити, […]
Ольга показувала своїй подрузі Ганні фото у телефоні. – База відпочинку – просто чудова! – казала Ольга. – Ми не вперше там відпочиваємо. А Наталці зі свекрухою, ох як пощастило! Синочку Степану всього рочок виповнився. «Їдьте, – каже Наталці свекруха. – «Відпочивайте. Заберемо внука на всі вихідні! Свого Славка виростили і з онуком впораємося!» Це вона так про свого сина. Славко хороший чоловік. Ось він на фото… Ти його ще не бачила. Ганна глянула на фото і побіліла. – Чому ж не бачила? – раптом сказала вона. – Бачила! – Ти про що? – здивувалася Ольга. Ганна дістала свій телефон і показала фото у повідомленнях. Ольга не розуміла, що відбувається
– База відпочинку там просто чудова, рекомендую! – казала подрузі Ольга, показуючи фото на телефоні. – Ми не вперше там відпочиваємо. А Наталці зі свекрухою ох як пощастило! Степану всього рочок […]
— Семен у мене – завидний наречений, – накладала мені картоплю Марія Михайлівна, – працьовитий, не те що нинішня молодь. А у вас із ним все серйозно? Тільки я відкрила рота, щоб заперечити, як почула Семена: — Так, мамо, – сказав молодик, якого я бачила втретє в житті, вважаючи 30-хвилинну поїздку на трамваї, – ми збираємося одружитися
— Дівчино, дозвольте поряд з вами присісти? – У майже порожньому трамваї поруч зі мною, що сидить біля вікна, зупинився дуже симпатичний хлопець. Звичайно ж, він міг зайняти будь-яке вільне […]
– Я свою дочку не для того ростив, щоб вона за першого зустрічного вискочила! – Забирайся! І щоб ноги твоєї тут більше не було! Не дочка ти мені після цього! – Репетував батько, але невдовзі дуже пошкодував
– Ні, дайте сказати! – Борис Петрович почервонів від гніву. – Я свою дочку не для того ростив, щоб вона за першого зустрічного вискочила! – Та я його щодня в […]
– Тітонька, купіть, будь ласка, моєму цуценяті хліба, – попросила тихо малеча, з надією глянувши на жінку, яка заходила до магазину
Юрко вибіг із під’їзду, і швидко попрямував у бік магазину. Він поспішав до закриття, бо вечеряти без хліба не хотілося. Біля входу в магазин стояла маленька дівчинка років чотирьох, і […]
– Катю, я хочу подарувати Юлі на весілля свою квартиру, – несподівано сказав чоловік після вечері. – Нічого собі подаруночок! І довго ти думав? Чому я тільки зараз про це дізналася? – запитала Катерина
– Катю, я хочу подарувати Юлі на весілля свою квартиру, – несподівано сказав чоловік після вечері. – Нічого собі подаруночок! І довго ти думав? Чому я тільки зараз про це […]
– Олено, ти усвідомлюєш свої дії? Ти зараз обираєш чоловіка, який не готовий прийняти твою дитину, замість своєї дочки! Якщо ти так вирішиш, то ти для нас більше не дочка
– Ти це серйозно зараз?! – Марина підвела погляд на дочку, намагаючись зрозуміти, чи жартує Олена. Але вираз на обличчі дочки говорив про інше: це був не жарт. Олена нервово […]
– А у доньки ти спитав чи хоче вона за нього заміж? Що ж ти за людина така? Ми ж не в часи Середньовіччя живемо, щоб віддавати доньку за домовленістю
Мій батько був дуже поважною особою у нашому селі. Крім того, він був дуже хорошим господарем: у нас було дві корови, свині, качки, багато кроликів, теплиця та город. У мене […]
Я не плакала, коли Юри не стало. Не було ні ридань, ні чорної хустки на пів обличчя. Мій чоловік багато років лежав, як тінь минулого життя – не говорив, не рухався, не жив, але й був поруч. А я була біля нього – доглядальниця, кухарка, медсестра, сторож, мовчазна тінь жінки, якою колись була. Коли він нарешті пішов, я не відчула горя. Я відчула втому, таку глибоку, ніби мене вимкнули з розетки. А потім – несподівано – прийшло бажання поїхати в Карпати. Просто отак: зібрати сумку й зникнути. Донька слухала мене з відкритим ротом. – Мамо, ти серйозно? Тата ж тільки не стало! Тобі не соромно?
Я не плакала, коли Юри не стало. Не було ні ридань, ні чорної хустки на пів обличчя. Мій чоловік багато років лежав, як тінь минулого життя – не говорив, не […]