Зачекай, то ти хочеш сказати, що ти тут в Італії навіть не заради своїх дітей, а чужим допомагаєш? – з подивом питають мене жінки, такі ж, як і я, заробітчанки. – Ну чому чужі, так, вони мені не рідні, але це діти Миколи, а тому я вважаю їх і своїми дітьми, – спробувала я пояснити ситуацію, та мене тут явно ніхто не зрозумів. – Поліно, дивись сюди, я 20 років своїм рідним дітям допомагаю, але розумію, що я їм не потрібна, бо і син, і донька уже мене попередили, що не хочуть, щоб я жила з ними, коли додому повернуся, і це рідні діти. А ти на що сподіваєшся? – заробітчанка із стажем Марія з усіх сил хотіла пояснити мені, що я неправильно роблю
– Зачекай, то ти хочеш сказати, що ти тут в Італії навіть не заради своїх дітей, а чужим допомагаєш? – з подивом питають мене жінки, такі ж, як і я, […]
– Дякую?! Дякую за те, що без дозволу знищуєш мої речі? Ти взагалі розумієш, що це означає для мене? Я купила цей пуховик тому, що він мені був потрібен! Це були мої зимові речі! А ти навіть не запитала, перш ніж усе роздати! Просто вирішила, що тобі краще знати, що залишити, а що викинути! – Голос Лариси зривався, вона майже кричала.
– Мамо, ти що накоїла?! – голос Лариси тремтів, і вона насилу стримувала бажання підвищити тон. – Де мій пуховик? Той самий, який я минулого року купила? І валіза із […]
– Немає в тебе квартири. Ми подарували квартиру Лізі, тепер вона тут господиня, а ми тебе з татом не хочемо знати. Ти нам не дочка. Більше сюди не дзвони! Ти втратила все! – Ефектно закінчила я наш діалог.
Пізно ввечері пролунав дзвінок телефону. Я підняла слухавку і почула голос дочки. – Мамо, це я Кіра. У мене біда! Мене вигнав чоловік. Завтра вранці я приїду до вас з […]
– Ти ж давно мріяв, щоб я не працювала, та займалася домашнім затишком, – з усмішкою відповіла Вероніка, ігноруючи розгублений погляд чоловіка. Я здійснила твою мрію
Як легко обдуритись у тому, що називаєш любов’ю. Вероніка йшла додому в піднесеному настрої та посміхалася перехожим. Сьогодні вона отримала шикарну премію і плюс до цього, чергову тижневу оплачувану відпустку. […]
– Пощастило тобі, друже, – знайомий із захопленням дивився на нову машину. – Таку тещу ще пошукати треба. Ти сам собі не заздриш
– Пощастило тобі, друже, – знайомий із захопленням дивився на нову машину. – Таку тещу ще пошукати треба. Ти сам собі не заздриш? – Та вже не скаржуся, – відповів […]
Я зварила борщ на неділю, а свекруха принесла свій – і просто вилила мій у умивальник. А потім сказала, що це “випадково”. Відтоді я не впевнена, що це дім – мій
Я зварила борщ на неділю, а свекруха принесла свій – і просто вилила мій у умивальник. А потім сказала, що це “випадково”. Відтоді я не впевнена, що це дім – […]
Ліза з донечкою Алісою прийшли з прогулянки додому. Аліса почала розповідати татові, як вони з мамою були в кафе, що їли і як весело гралися з сином подруги Лізи Олежиком. Але Сашко слухав доньку з сумним виглядом і Аліса замовкала… – Давайте вечеряти! – гукнула їх Ліза. Сашко сів за стіл. Він перевернув котлету на своїй тарілці і скривився. – Ти що не бачиш, котлети підгоріли? – сказав він дружині. Запала тиша… Вранці, збираючись на роботу, Ліза й Сашко зустрілися в коридорі. І тут жінка не витримала
– Ну що, йдемо разом в дитяче кафе? Мій Олег давно проситься погратися з твоєю Алісою. Ну й ми спокійно побалакаємо, поки діти розважаються, ходімо? – запропонувала Лізі її найкраща […]
До Марини з села приїхала її сестра Зіна. – Ну, привіт, Марино! – полізла сестра з порога обійматися. – Я тут тобі, Мариночко, зібрала гостинців. Все свіженьке, домашнє! Ледве доперла… Ти, мабуть, давно домашненького не їла? Марина мовчки кивнула сестрі. – Не їла, не їла, – подумала вона. – Та нащо мені твої банки, закрутки й картоплі?! В магазині все продається у нас в місті… Марина підійшла до сумок. Вона взяла одну з них, щоб відтягнути її на кухню і раптом застигла від несподіванки
Марина кинула телефон на диван і взялася за голову. Ще тільки цього їй не вистачало! Мабуть, не дарма їй останнім часом батько покійний снитися став… Стоїть на доріжці, сонячно навкруги, […]
Віра сиділа на кухні, пила чай і щось дивилася в телефоні. Пролунав дзвінок у двері. – А це ще хто? – здивувалася жінка, поставила чашку на стіл і пішла відкривати. На прозі стояла зовиця Наталка. – Де вона? – сказала зовиця і невдоволено глянула на Віру. – Хто? – не зрозуміла Віра. – Мама моя де? – уточнила Наталка. – У своїй кімнаті, де ж їй ще бути, – спокійно відповіла Віра. Наталка одразу кинулася до кімнати матері, і почала про щось голосно розмовляти з Маргаритою Василівною. Віра підійшла ближче, прислухалася до розмови свекрухи із зовицею і… застигла від почутого
Ігор, будь ласка, забери мене звідси. Віра вже вкотре просила чоловіка, щоб він відвіз її з маленькою донькою додому. – Тобі треба щось вирішити з доглядом за твоєю мамою. Я […]
Леонід сидів в кімнаті і сумно дивився у вікно. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв його батько. – Тату? – здивувався Леонід. – Ти чому на дзвінки не відповідаєш? Одягайся, поїхали. Мати пирогів напекла, – раптом сказав батько. – Не хочу я, почуваюся погано…, – тихо промовив Леонід. – Знаю я твоє «погано». Одягайся та поїхали. Машина внизу, – наполіг батько. Леонід не вмів сперечатися, тому довелося погодитися. За годину він вже був біля батьківського будинку. – Заходь. Я машину в гараж зажену, – сказав батько. Леонід зайшов в будинок, пройшов на кухню… і застиг від побаченого
Леонід сидів біля вікна своєї кухні і дивився на світ, який давно вже перестав його радувати. Життя повернулося до нього якоюсь іншою стороною, зовсім непривабливою. Він думав, що впорається із […]