Коли наші батьки склали заповіт на мою користь, мій брат, здавалося, погодився, що це буде справедливо. Однак у його дружини були інші плани щодо цього.
Моя сім’я завжди була оплотом любові і підтримки: мої батьки постійно ставили в основу наші потреби, особливо, у тому, що стосувалося мого старшого брата Павла. Його таланти та амбіції розвивалися […]
Віра з Олегом приїхали на ювілей до брата чоловіка Леоніда. Вони були не першими і не останніми гостями. Як не дивно, але їх зустріли не господарі, а сестра Олега – Тамара. – Ви де були?! – почала одразу вона. – Вас запросили три години тому! Ви запізнилися! – Ми не останні з гостей, – просто сказали вони… Гостей було багато. Окрім родичів були колеги і просто друзі Леоніда. Він уже сидів на чолі столу і час від часу казав дружині поквапитися. Почали вручати подарунки від родичів. Тамара подарувала конверт з грошима, бо не встигла нічого купити. Леонід відкрив його і побачив не те, що очікував
– Віро, ми запрошені на ювілей. Ти ж пам’ятаєш, що моєму брату виповнюється тридцять п’ять. – Сказав Олег. – Він хоче відзначити з розмахом на дачі. Гостей буде багато. Нас […]
Ірина була вдома сам. Її чоловіка Сашка десь не було. Вона замаринувала курочку і поставила її запікатися, як раптом почула на вулиці якийсь галас… Жінка швидко підійшла до вікна, відкрила його й здивовано подивилася вниз. З висоти п’ятого поверху її будинку вона чітко побачила людину, схожу… На її чоловіка Сашка! Чоловік ліз на ліхтарний стовп під схвальні вигуки сусідських дітей і підлітків. – Хоч би я помилилася, і це був не він, – подумала Ірина і швидко вискочила до під’їзду
Ірина була вдома сам. Вона замаринувала курочку і поставила запікатися, як раптом почула на вулиці якийсь галас… Жінка швидко підійшла до вікна, відкрила його і здивовано подивилася вниз. З висоти […]
Ларисо, зв’яжи будь ласка светр теплий і м’який для свого нне розумного чоловіка, щоб душу грів і погані думки відводив, гаразд?
Микола Іванович сидів на кухні у дочки та їв сосиски. Підчіплював виделкою, дивився задумливо, мачав у кетчуп і довго жував, хитаючи головою. Наче своїм думкам дивувався. – Тату, я тобі […]
— Якийсь непотріб суспільства, – дала визначення Олена. Усього шість квартир, а така чужість атмосфери. Не пощастило! Ох, не пощастило з сусідами… Олена вважала себе вже на голову вище за всіх тут живучих
У невеликому містечку, у старому триповерховому будинку жили кілька сімей. Будинок був старий, і навіть значився будівлею історичною, значущою за місцевими мірками. Але, як і багато інших історичних споруд, будинок […]
Дмитро вирішив зробити небачений для нього вчинок. Чоловік зайшов у магазин і купив… Букет квітів своїй коханій Євгенії! Дмитро вважав, що це безглузда трата грошей. Ось телефон Євгенії він купив найдорожчий. У цьому був сенс. А квіти це таке. Ну якщо вони їй так подобаються, то хай порадіє… Дмитро прийшов додому. В квартирі було незвично тихо. Пахло печеною куркою і грибним супом. Дмитро перевірив – суп був на плиті. Курка була в духовці, майже гаряча. Але Євгенії ніде не було… Той самий подарований телефон лежав на столі. А поряд записка. Дмитро прочитав її і не одразу повірив у прочитане
У неї було просте миле обличчя, яке зникне з пам’яті вже через кілька годин, та й в іншому нічим не примітна зовнішність, хіба що волосся, яке Євгенія фарбувала в рожевий, […]
Я розлучилася зі своїм чоловіком через те, що він дуже погано ставився до моєї матері. Через багато років я зрозуміла, що у всьому була винна моя мати.
Бажаючи створити міцну сім’ю, я ніколи не помічала маминих маніпуляцій, поки мій чоловік не вказав на них. Ми були одружені рік, але наші стосунки зіпсувалися, наповнені роздратуванням та негативом. Агресія […]
Картоплина випала з руки чоловіка. – Чого так дорого? — Так же ж Адретта, от і дорого. До того ж час такий – весна, а в цей час усе дорого. Та й відро, глянь, велике… Бери, не пошкодуєш. — Ні, ну Адретту можна взяти, але це дорого
Валентині дісталося гарне місце: якраз навпроти воріт. Заходять люди і прилавок бачать у торгових вуличних рядах, а точніше Валентину зі своїм городнім. У неї тільки картопля та моркви трохи. Розставила […]
“Закинули” ми з Віктором те прибирання перед Великоднем. І не те щоб вперше, але цього разу я вперше замислилася – а ми взагалі живемо чи просто протираємо життя ганчіркою? Ні, ну справді – скільки можна? Усе зводиться до блиску плінтусів, мовчазної образи і того, що “так було у моєї мами, а значить, має бути й у тебе”. І от стоїш ти між шваброю і страхом розвалити ще одну ілюзію. І мрієш не про свято, а про втечу. Хоч кудись. Хоч в маршрутку на інший кінець міста
“Закинули” ми з Віктором те прибирання перед Великоднем. І не те щоб вперше, але цього разу я вперше замислилася – а ми взагалі живемо чи просто протираємо життя ганчіркою? Ні, […]
– Вибач мені! Вибач, дочко! Здається, я весь ліс під сокиру пустив… Одні тріски залишилися… А хотів же помирити вас…
– Не буду я з нею жити, тату! Не примусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – […]