– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала дружина
– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала я […]
— Одягатися почав, туалетною водою користувався, удома вечорами було складно застати, – каже Ганна, – 70 років не вік, звісно, я одразу відчула, що річ у жінці. Але я була готова до чого завгодно, до вдовиці років 60, до розлученої років 50-ти, але не до молодиці 25-ти років
— Дуже переживав, ми з братом навіть думали, що й батька слідом за мамою віднесемо незабаром, – розповідає Ганна, – вони ж 45 років разом прожили, а якщо порахувати, скільки […]
— Катрусю, – чесно відповів чоловік сестрі, – грошей не дам. Навіть якби не було твого цікавого стану, не дав би. Доросле життя воно таке: є гроші й бажання – граєте весілля. На свої. Немає грошей? Усе просто, йдете, реєструєте шлюб і все
Сестрі чоловіка 21 рік, вона вирішила нас із чоловіком вшанувати своїм візитом і навіть привела для знайомства свого нареченого. Нареченому, до речі, теж не набагато більше років, цілих 22. І […]
Невістка не знала, що покласти у великодній кошик. Орися перехрестилася, коли побачила, що там
Свята були для Орисі святинею – у прямому та переносному сенсі. У неї вдома великодній кошик не міг бути будь-яким кошиком. Мав бути хрін, мало бути яйце, мала бути масляна […]
Я не шукала пригод. Я просто хотіла тиші. Після народження дитини, купи безсонних ночей, і нескінченних суперечок про “чому Борис знову затримується”, я хотіла лише одне — ковдру, чай і нормальну погоду. Але замість цього я отримала весілля в селі, хату свекрухи, і Віктора. Брата мого чоловіка. Так, молодшого. І, як виявилося, надто уважного
Я не шукала пригод. Я просто хотіла тиші. Після народження дитини, купи безсонних ночей, і нескінченних суперечок про “чому Борис знову затримується”, я хотіла лише одне — ковдру, чай і […]
Я витратила 1200 гривень без дозволу чоловіка, і це ледь не зруйнувало наш шлюб. А все почалося з весняного пальта для доньки. Я працюю, маю свою зарплату, але в цій хаті навіть ковбаса в магазині має проходити через “велику фінансову раду Івана”
Я витратила 1200 гривень без дозволу чоловіка, і це ледь не зруйнувало наш шлюб. А все почалося з весняного пальта для доньки. Я працюю, маю свою зарплату, але в цій […]
200 гривень. Не 2 000 і не 20 000 – всього-на-всього 200 гривень. І саме через них у мене всередині закипала злість. Не тому, що мені шкода ті гроші. А тому, що я чесно здала їх, як і більшість із колективу, а Олег – ні. Він ще й розповідав щось про “мамині ліки”, коли через два дні виклав фото біля новенької Mazda з підписом “Інколи треба себе тішити”. Мене аж перекосило. Не тому, що в нього машина. А тому, що брехня. Ніби ми всі тут дурні й нічого не бачимо
200 гривень. Не 2 000 і не 20 000 – всього-на-всього 200 гривень. І саме через них у мене всередині закипала злість. Не тому, що мені шкода ті гроші. А […]
Все у нас в родині було добре, поки Тимофій не привів свою дружину. Але ми з дружиною вирішили не залишити маму одну в скрутну хвилину
В сім’ї нас було двоє – я і мій старший брат Тимофій. Мама виховувала нас одна, оскільки тато дуже рано пішов з жи ття. Вона намагалася заповнити цей пробіл і […]
Мамо, гроші треба, – каже мені син. – І тебе, сину, вітаю з святом! – кажу. – А цього разу на що гроші потрібні? – Я тут з Марічкою зустрівся, а вона каже, що треба обновки на Великдень. Ми з нею в магазин пішли, а тут такі ціни, що я за голову вхопився. Вибач, мамо, але без тебе ніяк не впораюсь. Дай хоча б триста євро, – просить Володимир. – Бабусю, привіт! Як справи? – махає мені у екран телефону старша внучка. Глянула я на неї, шкода мені її стало, то я і кажу сину, що добре, дам стільки, скільки треба
– Мамо, гроші треба, – каже мені син. – І тебе, сину, вітаю з святом! – кажу. – А цього разу на що гроші потрібні? – Я тут з Марічкою […]
Не вдасться тобі це зробити, не варто ворушити минуле, – каже мені мій чоловік. – Марто, ти ж розумієш, що забагато часу пройшло. – Я все розумію, але я мушу спробувати, – кажу. – Розумієш, це ж мої батьки. – За всі роки вони стали чужими, минулого не повернеш, а розбиту вазу не склеїш, – каже чоловік. – Я не зрозуміла, ти зі мною ч ні? – питаю. – Так, Мартусю, – посміхається Олексій. Він у мене дуже хороший, і я була впевнена, що він стане на мою сторону. – Тоді слухай мене і допомагай
– Не вдасться тобі це зробити, не варто ворушити минуле, – каже мені мій чоловік. – Марто, ти ж розумієш, що забагато часу пройшло. – Я все розумію, але я […]