Скільки ти з собою грошей привезла, Марино? – питає мене чоловік. – Петре, я ще сумки розкласти не встигла, а ти вже про гроші. Краще б ти мене спитав, як я з дороги, чи не втомилася, – кажу. – І нащо тобі гроші? – Мирон гарну машину пригнав, треба брати, – спокійно каже мені мій Петро. Щойно я приїхала додому, як чоловік мій мені заявив, що я маю йому машину купити. Ціна питання – якраз 12 тисяч, це сума, яку я зазвичай привожу з собою додому
– Скільки ти з собою грошей привезла, Марино? – питає мене чоловік. – Петре, я ще сумки розкласти не встигла, а ти вже про гроші. Краще б ти мене спитав, […]
Чоловік повернувся додому і, несподівано, зізнався Вірі, що вже три роки зустрічається з іншою і місяць тому в них з’явився син, тому він йде до них. – Наша донька вже доросла, а син мій малий, тому я маю бути з ними. Віра не знала, що й сказати, бо всі бачили, яка в них зразкова сім’я, але чоловік мав іншу родину, тому вона не вмовляла його залишитися, а стала допомагати збирати речі йому
17-річна Дарина сиділа на краю ліжка, на душі було важко. Того вечора, коли вона повернулася зі школи, батьки сказали вперше їй про те, що розлучаються. Тато й мама сиділи на […]
– Ганно, ти чому маму до сліз довела? Тобі не соромно? – з порога роздратовано заявив Микола
Ганна приготувала вечерю і чекала на чоловіка з роботи. Відкрилися вхідні двері, повернувся Микола. Ганна вийшла в коридор і побачила, що чоловік прийшов із своєю мамою. – Ганно, ти чому […]
От як це ти не можеш? Ти ж молодша донька, хто як не ти маму догляне? – казали Валентині дві її старші сестри, коли вона теж вирішила з села їхати. Валентина не те, щоб ображалася на своїх сестер, але і не вважала, що вона їм щось винна. Хату матері вона теж категорично відмовилася продавати, адже це якір для мами, там залишилося багато її речей і спогадів. Та й вони планують приїжджати час від часу додому. – Не думали ми, що тебе гроші так швидко зіпсують, сестри так не чинять, – ображено сказали Валентині дві її старші сестри
– От як це ти не можеш? Ти ж молодша донька, хто як не ти маму догляне? – казали Валентині дві її старші сестри, коли вона теж вирішила з села […]
Мати чекала, що батько повернеться, нагуляється і повернеться. Вона чекала на нього, не дозволяла дітям і слова поганого сказати про батька, здригалася за кожного стукоту, все їй здавалося, що Олег повернувся.
– Олеже, я прошу тебе… Олеже. Я не зможу одна, розумієш. Олег… – Ніно, ну май ти повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити, розумієш? […]
Наступними днями в будинку стало тихіше. Не було гучних з’ясувань стосунків, але й колишньої легкості теж не залишилося. Аліна не була холодна, але й не намагалася розтопити дистанцію. Максим відчував це в усьому – в її коротких відповідях, у тому, як вона спокійно робила справи сама, не чекаючи від нього допомоги, у тому, як більше не просила нічого, а просто вирішувала питання без нього.
Полиця в передпокої трималася на одному єдиному цвяху, який, здавалося, вже здався і просто чекав моменту, щоб відпустити все під три чорти. Щоразу, проходячи повз неї, Аліна ловила себе на […]
Наталя стиснула кулаки. За десять років вона жодного разу не дозволила собі грубості на адресу свекрухи, але зараз терпіння було на межі. Людмила Петрівна немов спеціально торкалася найболючішого – історії розлучення батьків, яка досі відгукувалася болем десь глибоко всередині.
– Людмило Петрівно, ви ж самі чудово розумієте, що так далі тривати не може, – Наталя намагалася говорити спокійно, хоча всередині все клекотало від обурення. – Ми з Андрієм десять […]
– Дружині казав, що ходить на співбесіди. Та вона, загалом, і не питала, як її коханий проводить час. – Але ця недолуга Марина все зняла на телефон! Як він входить до під’їзду. Щоправда, зі спини – але впізнати можна!
– Ну що – серцю не накажеш – йди! – Легко погодилася Оля. – І що, так легко відпустиш? – Здивувався Сергій, який чекав зовсім не цього. – Так, відпущу, […]
— Ти картоплю купив? Купив! Все, тепер це твоя картопля, назад не приймаю. — Як це так? Я ж не додому її відвіз, відійшов на пару кроків всього, ось вона вся ціла, дивись. — Чого мені дивитися? Твоя це картопля.
Валентині дісталося гарне місце: якраз навпроти воріт. Заходять люди і прилавок бачать у торгових вуличних рядах, а точніше Валентину зі своїм городнім. У неї тільки картопля та моркви трохи. Розставила […]
— Дай мені ключі від цих замків, — Ірина Петрівна ступила вперед, але Марина лише розсміялася. — Навіщо? Щоб ви знову командували? “Марино, витри пил”, “Марино, не так готуєш”, “Марино, не так переш”. Досить. Сергій сьогодні приїде, все йому пояснимо.
— Так, я змінила замки, люба Свекрухо, — Марина випросталась у передпокої, сховавши нові ключі за спиною. — Вона все одно нам дістанеться, а ви можете і на дачі пожити. […]