– Раєчко, я тут сюрприз тобі приготував. Котлет насмажив, салат зробив. Втомилася, моя ластівко? Проходь, мий руки та за стіл
Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому. Ех, а які за ним дівчата ввивались […]
– Ні, – відповів Олежик. – Я з мамою залишусь. Він підійшов, обійняв Ганну Олексіївну за плечі. – Не плач, ти найкраща. Ти завжди будеш моєю мамою. Нікуди я не поїду… …Вони так і живуть у різних містах, зустрічаються тільки влітку, коли у відпустку приїжджає Оленка з родиною. Олег називає її тітка Олена. Його мамою залишилася Ганна Олексіївна, яка колись хотіла залишити його одного… Але не змогла
Одразу після поминок чоловіка Ганна Олексіївна почала збирати речі для переїзду. Дочці вона це пояснила тим, що давно мріяла жити десь на півдні. Що хочеться хоч на старість морським повітрям […]
– Просто я люблю себе, люблю свій вік, люблю своє життя. Сьогодні у мене з моїм чоловіком, якому вже дев’яносто три, річниця весілля. Я ось за тортиком прийшла, хочу його порадувати. А ти така молода, все ще попереду, а ти обійдуся
Наталя дуже не любила дні народження. Ось скільки пам’ятає себе, не любила і все. Це свято завжди здавалося їй не потрібним, тільки вкотре нагадує про вік, та й зайві витрати […]
У суботу Рита зібралася до матері, щоб попросити грошей до кінця місяця. Ще в під’їзді вона почула шум, відчула різкий запах фарби та розчинника. Двері у квартиру виявилися не замкненими, і дівчина легко увійшла. – Ти чого з’явилася? – у передпокої дівчину зустрів вітчим. – Ти чого з’явилася? – у передпокої дівчину зустрів вітчим.
– Рито, ти не повіриш! Я тільки-но бачив жінку, як дві краплі води схожу на тебе! Якби я не знав, що в тебе немає матері, я б грішною справою подумав, […]
– Доню, справа термінова! – раптом вигукнула Ірина Петрівна. – Скажи йому, що зі мною так розмовляти не можна! – Мамо, кому йому? – запитала Наталя. – Василеві своєму! – вигукнула мати. – Кому ж іще?! – І ж що зробив мій чоловік? – поцікавилася Наталя.
Наталя прийшла на роботу, поправила перед дзеркалом зачіску, підфарбувала губи і зібралася працювати, як раптом задзвенів її телефон. Дзвонила її мати Ірина Петрівна. – Привіт, мамо, – сказала Наталя у […]
– Татку, рідний, ти тільки не віддавай мене! Я дуже-дуже тебе люблю! Бабця Надя сказала, що я не твій, що ти мене не любиш, що я тобі не потрібен зовсім, що ти тільки Ірку забереш, а мене в дитбудинок віддадуть! Вона зла, погана, я їй не вірю! Ти ж мене не кинеш, татку?
– Ура! Тато приїхав! Тату, тату! Ти ж нас не кинеш? Татку, ти тільки не залишай нас тут! Бабця Надя сказала, якщо ти нас не забереш, то вона нас у […]
– Так, так! – Олег швидко завів автомобіль, вони рушили. – А я на нову роботу влаштувався, документи оформляю на вахту, – відволікався Олег від дороги, Марія, як і раніше, байдуже дивилася у вікно. – Мишко, казав, що ви з’їхали від тещі?
– Маріє! – кричав Олег через дорогу. Марія тяжко зітхнула, поставила пакети з продуктами на бордюр, зупинилася. Подивилася на машину колишнього чоловіка на протилежному боці вулиці, втягнувши щоки до ямочок, […]
– Будинок переоформиш, ми до вас переїдемо. Будемо вам із татом допомагати, чим зможемо. Євген все одно сидить без роботи. Документи переоформили на Віру, і вона повернулася до чоловіка. – Женя, а я маю для тебе гарну новину, – говорила жінка. – Ми переїжджаємо.
– Будинок мій, ви тут живете на пташиних правах, – заявив зять. – І у своєму будинку я робитиму те, що вважаю за потрібне. – А ви, – він подивився […]
– Ой намучишся ти з цією дівкою. — Наталія Анатоліївна підійшла до сина, — може, не треба спільно купувати, га? Ось є квартира, в ній і живіть, а в разі чого їй нічого хоч не дістанеться. – Довірчим тоном продовжила вона. – Мамо, досить! Питання закрите.
– Ти у своєму розумі? Ми з нею свята пережити не можемо, а ти запросив її пожити? – обурилася Ксюша. – Ну, їй корисно ж, ну потерпи трохи! — Роман […]
Після весілля сина ми пустили їх з невісткою жити до нас. І не встигла я оком моргнути, як у своєму ж домі стала зайвою. Антон мовчав, Світлана “робила як краще”, а я… я поступово зникала. Спочатку з кімнати, потім з кухні, а потім з життя. Але знаєте, що найважче? Власна дитина, яка ніби й поряд, але не бачить
Після весілля сина ми пустили їх з невісткою жити до нас. І не встигла я оком моргнути, як у своєму ж домі стала зайвою. Антон мовчав, Світлана “робила як краще”, […]