З вас чотириста гривень, – не відводячи очей від касового апарата сказала Марійка, продавчиня в місцевому магазині. – Аж чотириста? – заметушилася старенька на касі, і як би вона не старалася витрясти свій гаманець, але назбирала всього триста. – Марійко, тоді забери ковбасу, куплю іншим разом, – Марині Сергіївні стало дуже незручно від цієї оказії, вона залишила ковбасу на касі, заплатила за решту товару і поспішила вийти з магазину. – От навіщо було набирати, якщо грошей немає, лише чергу затримує, – невдоволено бурчали інші покупці, що стояли біля каси
– З вас чотириста гривень, – не відводячи очей від касового апарата сказала Марійка, продавчиня в місцевому магазині. – Аж чотириста? – заметушилася старенька на касі, і як би вона […]
– Ми ж домовилися, що ця квартира буде посаг для Ганни! Як ти міг її подарувати своїй матері? Ти сам казав, що донька не повинна розпочати життя з чистого аркуша
– Я свою квартиру мамі подарував, – недбало кинув Артем, перегортаючи газету, наче йшлося про прогноз погоди. Аліна завмерла з кухлем у руці. Кава розплескалася по скатертині, залишаючи темні плями, […]
— Як же мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Павло так сполошився і відвіз мене з села у своє місто. Ось і намотую кола навколо дев’ятиповерхівки, – бубонів Іван Єгорович. – Ходиш тут по колу щодня, ні знайомих облич, ні «добридень» тобі, ні «до побачення»
— Як же мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Павло так сполошився і відвіз мене з села у своє місто. Ось і намотую кола навколо дев’ятиповерхівки, […]
Мені не подобається моя невістка. І не тому, що вона черства чи лінива. Вона добра, навіть занадто. Але я боюся її, бо вона приходить в мій дім і поводиться так, ніби цей дім – її. А я залишаюсь десь у кутку. На Великдень вона спекла паску і принесла її до мого столу. Мого! І вся родина посміхалась, як у рекламі майонезу. А мені лишалось стояти з посмішкою номер п’ять і ковтати свої емоції разом із недосоленим борщем
Мені не подобається моя невістка. І не тому, що вона черства чи лінива. Вона добра, навіть занадто. Але я боюся її, бо вона приходить в мій дім і поводиться так, […]
– Віка, мені не смішно! – серйозно сказав Толя. – Я рідних запросив завтра. Вони що, за порожній стіл сядуть? – Любий, у тебе ціла доба попереду! – Закивала Віка
– Ти робити щось збираєшся? – стурбовано запитав Толя. – Ага, – радісно відповіла Віка, – збираюся святкувати день народження коханого чоловіка! – А чого чекаєш? – Усміхнувся Толя. – […]
Забула про свої обов’язки? Замість того, щоб сидіти вдома й доглядати за мамою, ти хочеш ще й вчитися?” – з докором сказав Сергій, навіть не намагаючись розділити думки із дружиною
— Навіщо тобі навчання у сорок років? Доглядатимеш за моєю мамою замість освіти! — сказав Сергій дружині. — Маму ми забираємо з собою, до речі… — додав він між двома […]
Коли чоловік став щодня затримуватися в друзів, Ірина одного дня просто зібрала його речі і виставила за двері. Коли Данило повернувся, дружина сказала, щоб він йшов жити до мами. Відтоді свекруха ледь не щодня телефонує невістці, а перед Великоднем подзвонила і зовиця
– Виходить так, що поки мій син добрі гроші заробляв, був потрібен усім – і дружині своїй Ірині, і синові рідному своєму! – розпачливо розповідає всім своїм рідним пенсіонерка Ольга […]
– Вибачте, Алло Дмитрівно, заміж за вашого сина я не піду. – Тьху на тебе! Ні, я тебе на мотузці тягну під вінець, чи що? Я тобі дах пропоную, щоб ти доучитися змогла нормально, на ноги встати, – жінку явно образила така думка студентки про неї
– От познайомилася б із моїм сином, і жила б, як принцеса! – сказала Алла Дмитрівна, не підводячи очей від свого блокнота. Навпроти сиділа двадцятирічна Юля і з сумом в […]
– Ганнусю, я давно чекаю, коли ти прийдеш до мене. Я сумую за тобою… – Щовечора чувся їй голос покійного чоловіка
Ганна Петрівна з усмішкою розглядала фотографії із сімейного альбому. Ось вони з Олегом одружуються, вона у строгій довгій сукні до підлоги, у довгій фаті, струнка, щаслива. Олег в темно-сірому костюмі, […]
Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим прийде? – питає мене дочка. – В цю неділю? – здивувалася я. – Так це ж Вербна неділя, – кажу. – В цей день збираються тільки рідні люди. А я навіть не уявляю, хто такий Вадим. – Ти його бачила, днями я з ним біля підʼїзду стояла, то ти пройшла повз нас, а він з тобою привітався, – каже Ірина. – І що, тільки через те, що привітався, я маю його в гостях приймати? – запитально подивилася я на дочку, але, здається, я вже почала щось розуміти
– Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим прийде? – питає мене дочка. – В цю неділю? – здивувалася я. – Так це ж […]