Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася
– Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – […]
– А як же квартира Василя? – здивовано спитала мачуха. – А у квартирі Василя, ремонт робитиме сам Василь, – спокійно відповіла їй Валерія. – Не на ту натрапили
– Я вас слухаю, – сказала Валерія, підіймаючи слухавку. – Це тітка Світлана, – відповів знайомий голос. – Доброго дня! – У вас щось трапилося? – Запитала Лєра. Світлана Юріївна […]
Світлана Іванівна вирішила вийти заміж у шістдесят років. Але раптом проти цього виступила її невістка Ліля – Якщо ви влаштуєте цю виставу, то краще до нас не приїжджайте – заявила вона. – І про внука забудьте! Невістка поїхала
Світлана Іванівна востаннє пройшлася квартирою, в якій прожила тридцять п’ять років. Погладила одвірок із позначками, що відзначали, як ріс її Мар’ян. Торкнулася шпалер у вітальні – три роки тому вони […]
Всі закрутки тещі ми викидаємо у смітник або ж виливаємо в унітаз. Бо знаємо, за якою “рецептурою” пані Наталка робить консервацію. Наче на зло нас отруїти хоче!
Теща щоразу приносить нам закрутки на зиму. Але ми жодну банку не відкриваємо, все на смітник виносимо. Думаєте, що ми такі невдячні діти? Що я такий поганий зять? Ні. Просто […]
– Ні, доню, я тебе в таку родину не пущу жити! Кажи, що весілля скасовуємо! – кричала мама на мене
До мого весілля залишався рівно місяць. Вже списки гостей склали, завдаток за ресторан дали, плаття дошивали. І якраз приїхала моя мама з Барселони та ми вирішили познайомити наших батьків. Ну […]
– Ти що, зовсім береги втратила! – Обурено закричав Семен. – Про матір подумай, про братів. Я тебе скільки років годував, одягав… – Ти нічого для мене не робив! – Дивлячись йому в очі, відповіла дівчина. Сказала, не буду нічого продавати. І повернувшись до матері, додала.
– Отже, так, Вікторе. – Дружина стояла на кухні, презирливо дивлячись на чоловіка. – У мене важлива розмова. Навіть не здумай мене перебивати. За весь час, поки були одружені, чоловік […]
Тремтячими руками я дістала вміст – копію заповіту. Пробігши очима текст, я відчула холодну рішучість. Підпис – мамин, з її характерним розчерком. Але вона не встигла його офіційно оформити….
– Не чекай, що будеш тут жити як у Христа за пазухою, – голос вітчима різав тишу. – Твоя мати пішла з життя, і з її відходом закінчилися всі твої […]
Ліда різко сіла на дивані. Видіння зникло. Вона знайшла свій телефон і зателефонувала в дитячий будинок, але їй ніхто не відповів. Уже пізно, завтра вона обов’язково дізнається про того хлопчика. А раптом його вже всиновили? Господи, про що вона тільки думала? Скільки часу змарнувала…
Незважаючи на неділю, Ліда прокинулася рано. Умилася і поставила на газ чайник. Поки він грівся, вона стояла біля вікна і дивилася на подвір’я, за звичкою виглядаючи машину чоловіка. “Досить уже, […]
Життя Роми розділилося на дві частини: до зізнання батька і після. Хоча йому й було сім років, він зрозумів, що це означає. І найстрашніше те, що чотирирічний Микита теж зрозумів. А може, Вадим додатково пояснив Микиті, що означає бути рідним і нерідним. І життя Микити теж змінилося.
– Роман власник! Я йому ще п’ять років тому на квартиру дарчу зробила. – На нього? – у Микити трохи очі з орбіт не полізли від подиву. – На Ромку? […]
Єгорович зважився повернутися додому, вже дуже тягне його свій дім, бадьоро пішов на вокзал, купив квиток і сів на електричку. Потім пересів на автобус, який іде повз їхнє село. Навіть в автобусі побачив своїх односельців, скучив, обіймав їх. Він радів, побачивши рідні обличчя, жартував. А вони говорили і сміялися
— Як же мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Павло так сполошився і відвіз мене з села у своє місто. Ось і намотую кола навколо дев’ятиповерхівки, […]