– Ти ж здаєш квартиру? Віддай її племінниці, їй же важко! – Нахабно заявила сестра
– Олено, слухай, я ось подумала … – З цих слів у Ольги завжди починалося щось неприємне. Прямо, як у стоматолога: тільки рота відкриє – вже відчуваєш, що буде боляче. […]
У тебе досі ця кофтинка ціла. Я двадцять років тому на тобі її пам’ятаю, навіть пам’ятаю, що ти її тут і купувала, а ти все ходиш у ній? Це як? Вона втратила вигляд, розтягнулася, вицвіла. Та й соромно в такій ходити, я б не змогла.
Приїхавши до міста в лікарню на обстеження, Лідії довелося зупинитися в родичів по лінії її батька. Не бачилися понад двадцять років, і Віра, подивившись на неї, не змогла стриматися: — […]
Після того, як батька Валерії не стало, зовсім припинили спілкуватися як із мачухою, так і з молодшим братом Василем. І ось несподівано тітка Свєта сама вирішила зателефонувати. – Я випадково почула, що ти збираєшся повернутися до рідного міста. Що, у столиці не так добре, як очікувала? – Запитала мачуха.
– Я вас слухаю, – сказала Валерія, підіймаючи слухавку. – Це тітка Світлана, – відповів знайомий голос. – Доброго дня! – У вас щось трапилося? – Запитала Лєра. Світлана Юріївна […]
Тієї ж ночі Іра сиділа у своїй новій квартирі – орендованій, без шику, але з повітрям. Де ніхто не приходив у ванну без стуку. Де шкарпетки не розгулювали по підлозі, як вільні громадяни. Їй було страшно. Самотньо. Вона дзвонила мамі й мовчала, бо не хотіла чути у відповідь: «А може, ще повернешся?»
– Льошо, я тільки одне прошу: без гостей сьогодні, гаразд? – Іра поправила сережку і вдивилась у чоловіка через камеру телефону. – П’ятнадцять років разом. Хочу, щоб ми просто були […]
До приїзду гостя господиня надто не метушилася, особливих страв не готувала, побоялася, що не приїде, а потім доїдати їй тиждень. Але фірмовий свій рибний пиріг все ж таки спекла. Вася увійшов, поставив на стілець величезну коробку, яку привіз із собою, і озирнувся.
– Облиш ти, Вірко, ці вікна. Через те, що ти їх натираєш, Василь не повернеться. Віра почала ще енергійніше протирати скло у вікні, до скрипу. Вона повернулася до сусідки й, […]
– Що тут не зрозумілого? Я ж сказала, що не збираюся жити з таким, як ти, – і безапеляційно промовила. – Все! Даю тобі на збори один день. Наступного тижня заяву на розлучення йдемо подавати.
Повертатися додому не хотілося, навіть після важкої другої зміни. Адже там на нього чекає молода дружина. Дивно якось звучить. Ось тільки для Кості це не диво, а реальність. – Навіщо […]
– Ну, мамо. Ось у нас тата немає. Але це нічого. У моїх друзів багато у кого немає, і ніхто не скаржиться. Тільки у всіх моїх друзів мами заміж хочуть і постійно виходять. За будь-кого. – Тааааак. Це ти звідки знаєш?
– Мамо, у мене до тебе чоловіча розмова, – серйозно заявив Альошка і пильно дивився своїми блакитними, як небо, очима. Оце доброго ранку, нате вам. Наталя поставила тарілку з яєчнею […]
У селі жінки народжують двох — уже подія. Троє — тема для розмов на роки. А четверо… — Як ти збираєшся їх годувати? — Сергій нервово провів рукою по волоссю. — Де брати гроші? Хто за ними доглядатиме? Я мовчала. Діти спали. Світ звузився до маленької кімнати з чотирма колисками, зробленими моїм батьком за одну безсонну ніч.
— Ти привела на світ чотирьох дітей? Забирай їх і викручуйся сама, це вже занадто! — заявив мені чоловік, щойно переступив поріг. Я дивилась на нього, не кліпаючи. У голові […]
Раптом з вулиці почувся якийсь галас. Сергій визирнув у вікно і застиг від побаченого. Виявилося, що діти випустили порося, і те почало за ними бігати по всьому городу. Сергій ледве повернув його назад. Грядки були витоптані. Наступною була коза з козенятами. З половиною капусти довелося попрощатися.
Сергій привіз свою наречену в село, де він раніше жив. Там йому залишилася у спадщину хата його бабусі. – Вибирай, Іринко, тут житимемо або в місто поїдемо винаймати квартиру! – […]
– Ярино, а це що? – питає вона, тримаючи шматочок лосося з магазину, – У нас, значить, грошей немає, але на рибку з “Сільпо” є? Я проковтнула слину і змовчала. Бо як почну говорити, то вже не зупинюсь. А на свято ж якось не пасує влаштовувати розбірки. – Мамо, ну що ти знову починаєш? – втрутився Богдан. – Ми самі розберемось, добре?
Моя свекруха знову влаштувала оглядову комісію. Не до яєць чи пасок, а до мого життя. Мене звати Ярина, мені 34 роки, двоє дітей, чоловік Богдан, маленька квартира, яка на свята […]