Ганна повернулася додому пізно. Дівчина тихо відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і здивувалася. – А що це у нас за гості? – подумала вона, побачивши багато чужого взуття. Ганна зняла куртку, роззулася і пішла на кухню. На кухні стояв стіл із білою скатертиною, веселе, застілля йшло повним ходом. – Ой, доню! – усміхнулася мама. – Приєднуйся до нас, ми тут святкуємо! – Святкуєте? А що за привід? – не зрозуміла Ганна. І мама все їй розповіла. Ганна вислухала маму і застигла від почутого
– Проходь, Юля, не звертай увагу, що на кухні коїться, – сказала Ганна подружці. – Пішли одразу до моєї кімнати. – Але я пити хочу! – Зараз я води принесу, […]
Люда ходила по кімнаті, не знаходячи собі місця. Віталій ще вчора мав повернутися, а його все нема і телефон вимкнений. – Напевно щось сталося, – думала дружина. Людмила не могла сидіти вдома. – Може, до Ніни сходити? – подумала Люда. – Вона – моя подруга, повинна підтримати. За годину жінка була біля дверей квартири Ніни. Ніна одразу відкрила двері, посиділи, порозмовляли. Потім Ніна сказала, що їй зле, і Люді нічого не залишалося, як попрощатися і піти. Людмила йшла додому і раптом застигла на місці, як укопана. – Як я раніше не здогадалася! – тільки й вигукнула вона
-Мамо, його вдома вже два дні немає! Два дні… А раптом що сталося? А раптом щось погане, га? – сумно заплакала Люда, притискаючи телефонну трубку до мокрої від сліз щоки. […]
Сергій Миколайович приїхав у рідне село, де він народився. Він вирішив попрощатися… Чоловік добре знав, що будинок його дитинства, був проданий покійними батьками, і давно вже знесений. Він припаркував машину неподалік від місцевого базарчика і вирушив у бік своєї рідної вулиці. По дорозі був квітковий кіоск. – Квітів купити, чи що? – раптом подумав Сергій Миколайович. Усередині кіоску сиділа продавчиня пенсійного віку. – Що шукаємо, юначе?! – грайливо звернулася вона до нього. – Дружині, чи коханці? Ой стривай, любий, це ти чи що?! – Не зрозумів? – здивувався Сергій Миколайович. Чоловік не знав, що й думати
Сергій Миколайович приїхав у рідне село, яке знаходилося зовсім поряд з його містом, прощатися… Було Сергію Миколайовичу сімдесят років. Чоловік добре знав, що будинок його дитинства, проданий покійними батьками, і […]
Олена пішла до своєї нової сусідки Олександри Василівни. Її попросили занести їй пошту. Дівчина ніколи не була в домі сусідки. Вона відкрила хвіртку і зайшла на подвірʼя. Було видно, що господиня нещодавно сюди переїхала. Старі меблі і ще багато чого чекали біля воріт, коли їх вивезуть. Але подвір’я було прибране, а кущики полуниці видно було нещодавно посаджені. Біля ґанку був такий самий умивальник, як і в Олени. Дівчина нерішуче піднялася на ґанок і постукала. – Відкрито, – пролунав приємний жіночий голос. Олена зайшла в хату і ахнула від побаченого
Олена Павлівна стояла біля вікна кухні, саме звідти було видно все їхнє село. Адже її нова «хата на пагорбі», як усі її за звичкою називали, стояла на невеличкому пагорбі. Вона […]
Ліля складала одяг у шафі, колу пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила свекруха. – Ну слава Богу. А я вже переживала. Дімі дзвоню, не відповідає. Як у вас справи? – сказала в слухавку Олександра Василівна. – Навіть не знаю як. А ви знаєте, що Віктор Іванович у нас? – запитала Ліля. – У вас? Він же у відрядженні, – здивувалася свекруха. – Отже, ви нічого не знаєте. Ви тільки не хвилюйтесь. Мені не дуже приємно говорити, я навіть не знаю, як сказати, – почала Ліля і зупинилася. – Що ж сталося?! – раптом вигукнула свекруха, нічого не розуміючи
Повернувшись додому, Ліля застала вдома дивну компанію. Батько чоловіка та його брат сиділи за столом на кухні. З ними сиділи дві жінки. Усі були вже добряче «веселі». Не встигнувши скинути […]
Тамара з сином вийшла з церкви і сіла на лавці у скверику. Раптом до них підійшов їхній сусід Павло Денисович. Чоловік зупинився поряд, Тамара підвела на нього погляд. -Дядьку Павло? А ви що тут робите? До церкви прийшли? – здивувалася вона. – Ні, Тамаро! Я вас шукав! – несподівано сказав він. – Справа у мене є до тебе. Серйозна! – Справа? До мене? – не зрозуміла Тамара. – Так! – рішуче заявив Павло Денисович і все розповів жінці. Тамара вислухала сусіда і застигла від почутого
Павло Денисович сидів біля вікна своєї кухні і вдивлявся в те, що відбувалося крізь пелену дощу. Був ранній ранок, негода. Іти нікуди не хотілося. Та й куди йти? До магазину […]
Зоя Вікторівна без попередження з’явилася у вихідний день на порозі квартири свого сина Андрія й невістки Оксани. – До вас є розмова! – не привітавшись раптом промовила жінка. Молоді, які тільки-но прокинулися, здивовано перезирнулися. Ніхто не міг зрозуміти, що ж таке трапилося, що Зоя Вікторівна автобусом з самого ранку примчала аж у місто! – Може хочете кави? – поцікавилася Оксана, глянувши на свою засмучену свекруху. – Нічого я не хочу… Хіба ігристе десь у вас є… – промовила жінка. – Що ж трапилося?! – ахнув Андрій. Молоді здивовано дивилися на матір і не розуміли, що відбувається
Зоя Вікторівна без попередження з’явилася у вихідний день на порозі квартири Андрія та Оксани. – Є розмова! – не привітавшись раптом промовила жінка. Молоді, які тільки-но прокинулися, здивовано перезирнулися. Ніхто […]
Валентина прийшла на базар купити всього свіженького. Вона добре закупилася продуктами. А ще зайшла в магазин і набрала побутової хімії! Валентина взяла важкі сумки і швидким кроком попрямувала в бік зупинки… Раптом попереду вона побачила якусь жінку. Та, охаючи й ахаючи, йшла з великою сумкою в руках… Було видно, що їй важко. Валентина наздогнала її і весело запропонувала: – Агов, жіночко! Давайте я вам допоможу! Жінка підвела голову. Валентина глянула на неї й застигла від несподіванки
Валентина прийшла на базар купити всього свіженького. Вона добре закупилася продуктами, а ще зайшла в магазин і набрала побутової хімії. Валентина взяла важкі сумки і швидким кроком попрямувала у бік […]
– Нас багато… а мамка одна. Берегти її треба. Якщо і з нею що – все, кінець. Нас по дитбудинках розкидають. Нас же не залишать разом – маленькі ще…
Барон, виляючи хвостом, голубився до ніг, але Єгор, витерши спітнілу шию тильною стороною долоні, лише коротко потріпав: – Не гавкайте вночі, зрозумів? Дрібних не буди… Він зачинив засув на сараї, […]
— У директора в кабінеті штука така стоїть — глечик чи що… о-о-ось такий — ну наче сувенір — потри цей глечик, гроші одразу прийдуть. Кажуть, головний наш бухгалтер, як заходить до Олександра Тимофійовича, так і крутить цей глечик, так і крутить у руках, гладить його… от і багата вона, гроші завжди водяться
Грошей, як завжди, бракувало. Тамара вже й не пам’ятає, коли таке було, щоб усі фінансові діри одним махом закрити. До того ж осінь 85-го видалася якоюсь важкою. Може, тому що […]