Майже 5 років я вже не спілкуюсь зі своїм братом. Колись він дуже образив мене, через що ми досі не бачилися та зі святами не вітаємо один одного.
Я завжди допомагала своїй сім’ї. Після навчання я одразу отримала гарну роботу, тому питання грошей для мене ніколи не було проблемою. Я могла забезпечити не тільки себе та своїх дітей, […]
Колись я мріяти лише могла, що буду жити за кордоном і заробляти тут добрі гроші. Та тоді я ще гадки не мала, як у мене складеться життя. Заміж я вийшла за італійця, але тепер мрію про дім в Україні
Так склалося в житті, що свого часу я поїхала на заробітки в Італію. Мені на той час було 32 роки. Доля у мене, на жаль, зовсім не склалася в Україні, […]
Федір прийшов жити до Ірини. В будинку його батьків жив один із братів з сім’єю, тому місця не вистачало. Федір був рукастий. У нього в руках все горіло і сила була. – Іринко, я до хати зроблю прибудову, – сказав чоловік. – Обмаль місця нам, та ще й діти будуть… Тож беруся за будівництво! Куплю будматеріали. Дружина його підтримувала. Через кілька років Федір збудував будинок на заздрість усім у селі. Він сам був здоровий і міцний чоловік, так і будинок збудував. Ірина тільки тішилася. Жили дружно. Ішов час, але тільки одне затьмарювало їхнє сімейне життя
Федір був молодший у великій родині, четверо братів їх було у батьків. Він здавалося, що зібрав усе найкраще від усіх. Високий під два метри, широкоплечий, зі світлим волоссям і блакитними […]
І що це дасть? Якщо ти зараз підеш від чоловіка, то залишишся на вулиці, – повчала Катерину мама. – Але ж я його не люблю. І не хочу даремно витрачати на нього свої молоді роки, – Катерина намагалася мамі пояснити, що її рішення про розлучення є остаточним. – Яка ж ти вперта, Катю. В дитинстві такою ж була, і зараз нічого не змінилося. Навіщо тоді ти зі мною радишся, якщо вже все вирішила
– І що це дасть? Якщо ти зараз підеш від чоловіка, то залишишся на вулиці, – повчала Катерину мама. – Але ж я його не люблю. І не хочу даремно […]
Алла, спантеличено зітхнувши, поглянула на продукти і стала шинкувати салати. До риби вона перейшла в найостаннішу чергу. Дівчина раз у раз дивилася на годинник, розуміючи, що з хвилини на хвилину мають прийти гості
Двадцятип’ятирічна Алла сильно нервувала, прискіпливо обираючи зі свого гардероба найскромнішу сукню. Уперше за два місяці заміжжя її запросили на сімейне торжество. Свекруха Галина Гаврилівна зателефонувала за тиждень до події й […]
Людмила допомагала матері приготувати страви на святковий стіл. У хаті пахло пирогами та свіжим кропом. Сьогодні у голови сімейства, Віктора Івановича, день народження. Святкувати вирішили скромно, лише найближчі. Коли все було готово, вхідні двері відкрилися і в коридор зайшла сестра Людмили, Ірина. – Ну, хто тут у нас іменинник? – дзвінко засміялася Ірина, цілуючи батька у щоку і вручила йому велику коробку. – Дякую, доню! А що це?! – усміхнувся батько, приймаючи подарунок. Віктор Іванович швидко зняв пакувальний папір. Відкрив коробку і ахнув від побаченого
– Ну навіщо нам цей намет? Давайте краще у готель! – Іра стояла в коридорі, тупаючи ногою, і ображалася, здавалося б, на весь світ. Люда абияк застебнула переповнений рюкзак і […]
Я завжди думав, що коли в нас з Уляною народиться дитина, ми станемо тією самою ідеальною сім’єю, з фільмів: вона в фартушку, я в кріслі-гойдалці, дитина на руках. Реальність же була така, що замість фартушка Уляна частіше носила кросівки, замість гойдатися зі мною – гасала по магазинах, а я залишався вдома з маленьким Святославчиком на руках. І от стою я, в одній руці пляшечка, в другій – підгузок, по телевізору футбол, а замість того, щоб обурюватися, ловлю себе на думці: та я ж кайфую. А друзям тим часом навіть не знаю, що казати: чого мене на боулінгу нема? Бо “перевдягаю малому бодіка”, не скажеш же так, правда?
Я завжди думав, що коли в нас з Уляною народиться дитина, ми станемо тією самою ідеальною сім’єю, з фільмів: вона в фартушку, я в кріслі-гойдалці, дитина на руках. Реальність же […]
Не думала, що колись писатиму щось подібне, але сьогодні сталося щось абсолютно неймовірне. Поділитися цим просто необхідно, адже навіть через кілька годин я досі під враженням!
Десять років тому мені подарували сережки. Дорогі, за моїми мірками, і неймовірно гарні! Я одягала їх лише кілька разів, бо дуже берегла. І от, під час одного з виходів у […]
Христина сиділа за робочим столом, і обдумувала те, що з нею сталося. – Господи, як мені це пережити! – крутилася в голові лиш одна думка. – Христино?! – раптом почула вона голос своєї колеги Рити. – А вже третій раз до тебе звертаюся! У тебе все гаразд? – Що? – Христина перемкнуло увагу на Риту. – Кажу, з тобою все гаразд? – повторила Рита. – Одна ситуація з голови не виходить… Ти не уявляєш, що зі мною сталося! – Христина не могла більше тримати все в собі, зібралася з думками і виклала все подрузі. Рита вислухала її і ахнула від почутого
– Та що ж це таке! Христина розгублено дивилася на програму в телефоні. Варто було трохи засидітися на роботі, як вона тут же пропустила свій автобус. А наступний лише за […]
– Прямо дивно, Петре, вперше у мене на дачу сил немає їхати, – тихенько сказала Ганна Дмитрівна, збираючи речі. – Та що ж це таке? – Давай ще тиждень почекаємо, а потім поїдемо, – запропонував чоловік. Петро Іванович цієї зими був слабий. То тиск скакав, то коліна нили, навіть кульгати став. І за що не візьметься – все в нього з рук валиться. Хоча вони дачу дуже любили і завжди туди після зими приїжджали першими. Але весна взяла своє. Сонце пригрівало все сильніше. А як тільки вони стали ближче до дачі під’їжджати, начебто й сил додалося. Зайшли в хату й ойкнули від несподіванки
– Прямо навіть дивно, Петре, вперше у мене на дачу сил немає збиратися, та що ж це таке? – тихенько бурчала Ганна Дмитрівна, збираючи речі. Та й чоловік після зими […]