У бабці за підсумком 1/6 частина частки в праві, а вона жити прийшла: “Маю право, якщо вважаєте, що мені вітальні забагато, готова спати в найменшій кімнатці, комуналку платитиму, холодильник у мене свій”
— І що ж, ти все ж таки здалася? – запитує сусідку Євгену, – Звичайно, важкувато, але, думаю, грошей вам вистачить. А Ольга Семенівна знає, що вона думає? — Так, […]
— Скільки мені ще треба сказати, що для твоїх родичів наш дім зачинено, аби ти нарешті це зрозумів?!
— Бачу, ти знайшла своє справжнє покликання! — Олег стояв у дверях ванної кімнати, спостерігаючи, як Карина енергійно відтирає плитку від нальоту. — Що? — вона озирнулася, продовжуючи стискати в […]
— Та ну? А хіба не ти журилася, що на мене доводиться стільки грошей витрачати, коли можна було купити щось собі? Хіба не ти казала, що через мене вечори зіпсовані, бо треба допомагати мені з уроками? Хіба не ти ще кілька років тому журилася, що погано виглядаєш, бо в тебе дитина, на яку ти витратила стільки нервів і сил?!
Усе своє дитинство Олена чула, як тяжко ростити дітей. Коли вона була ще маленькою, мама, збираючи її до дитячого садка, завжди голосила: — От твій батько спить. Зараз виспиться і […]
— Ну, що ж я, баба отака стара, червону куртку вдягну? — Не хочеш червону, подивися бежеві тони, або ось, дивись – блакитна. Світлий одяг освіжить твоє обличчя. А якщо до неї джинсики підібрати… — Та які джинсики! Ти що? Засміють… — Мамо, це твоє життя – твої правила. Хочеш бути старою – будь. А можеш отримувати задоволення й від свого зовнішнього вигляду, а там, дивись, і мрії з’являться. А мрії відсувають старість
— Та посидь ти з нами, Лідо, ну куди помчала? – у сірому пуховику й бордовій хустці на лавці сиділа сусідка Катерина, а з нею ще пара добрих знайомих, з […]
— Валю, – тим часом продовжувала Олександра. – У тебе ж залишилися гроші від продажу батьківського будинку. Позич мені двісті тисяч, я поступово віддаватиму тобі. Кредит брати не хочеться, відсотки там величезні, сама розумієш. А тобі віддаватиму поступово з пенсії. Виручиш? Так хочеться Вітюшку порадувати. Усе-таки тридцять років хлопцеві
Валентина Андріївна та Олександра Павлівна дружили вже багато років і, здавалося, ніщо не могло зруйнувати їхню дружбу. Познайомилися жінки, коли обом не було ще й тридцяти, а зараз кожна з […]
Оля сиділа на дивані і читала свою улюблену книгу. Раптом пролунав телефонний дзвінок. Оля глянула на екран і здивувалася, дзвонила її давня подруга, з якою вони вже давно не спілкувалися. – Привіт, Олю, – одразу сказала Поліна, як тільки Ольга підняла слухавку. – Привіт. Давно тебе не чула, – відповіла Оля. – Так, ми давно з тобою не розмовляли, все не було часу, – важко зітхнула Поліна. – Так…, – погодилася подруга. – Слухай, я до тебе дзвоню, щоб попросити вибачення, – несподівано сказала Поліна. – Вибачення? За що? – здивовано запитала Оля, не розуміючи, що відбувається
– Що значить – не можеш вибрати? – Поліна дивилася на шкільну подругу так, ніби бачила вперше. – Якщо це так, то нікого з них ти не любиш, це ж […]
Людмила увійшла до квартири і зазирнула до дочки. Віка сиділа в кріслі, читала. Книга була цікава – дівчина навіть не помітила появи матері. «А зараз я повідомлю їй новини, і вона засмутиться, – подумала Людмила» – Віка, я вдома, – сказала мама. – Ой, ти так тихо увійшла, – відповіла дочка. – Віка, ти повинна дещо дізнатися, – тихо промовила Людмила. – Ти про що? – здивувалася Вікторія. – Підійди до вікна, ти маєш побачити це на власні очі! – сказала Людмила, ну зумівши підібрати правильних слів. – Та що сталося? – Віка, підвелася з крісла, підійшла до вікна, глянула на подвірʼя і…ахнула від побаченого
Людмила увійшла до квартири, віднесла на кухню пакети з продуктами і лише потім зазирнула до дочки. Віка сиділа в кріслі в улюбленій позі, підібгавши під себе ноги, і читала. Видно […]
Я мрію про дитину, але рахую в голові кожну копійку і розумію: ми не витягнемо. Сергій віддає колишній майже половину зарплати на аліменти, а та, замість купувати дітям речі, витрачає гроші бозна на що і ще вимагає більше. Я заробляю мінімалку, ледве тягну оренду, комуналку і свою Марічку. Наші спільні плани розсипаються щоразу, коли приходить новий лист з суду чи нова погроза про збільшення виплат
Я мрію про дитину, але рахую в голові кожну копійку і розумію: ми не витягнемо. Сергій віддає колишній майже половину зарплати на аліменти, а та, замість купувати дітям речі, витрачає […]
Соня приготувала сніданок, і гукнула чоловіка до столу. Олег прийшов на кухню, сів за стіл, і взявся уплітати омлет. – Коханий, я цієї суботи йду! – раптом сказала дружина. – Куди це? – чоловік підвів очі на Соню. – Зустрітися з подругами, – якось підозріло додала жінка. – З якими подругами? – хмикнув він. – У тебе ж в цьому місті нікого нема! – Так, після переїзду у мене тут нікого не було. Але зараз з’явилося декілька подруг, – пояснила Соня. – Цікаво, і що це за подруги? – поцікавився чоловік, але Олег навіть уявити не міг, що задумала його дружина
– Соня, я ввечері з хлопцями в бар йду! – вигукнув із ванної Олег. – Олексія на роботі підвищили! Відсвяткувати треба! Соня підійшла до чоловіка, тримаючи півторарічну дочку на руках. […]
Ліда з чоловіком тільки-но прокинулися, годинник показував сьому ранку. – Пора вставати, скоро на роботу, – потягнувся Олег, встав з ліжка і попрямував у ванну. – Так…пора, – зітхнула Ліда. – Що приготувати на сніданок? – Омлету з сосисками буде достатньо, – відгукнувся чоловік. Раптом у двері подзвонили. – Ну, кого це принесло з самого ранку? – Олег виглянув з ванної із зубною щіткою в руці. – Лідо, відкриєш? – Так, відкрию! Зараз дізнаємося, кому це не спиться, – жінка, вилізла з-під ковдри, накинула халат і вийшла в коридор. Ліда відкрила двері і застигла від побаченого
– Ну, кого це принесло з самого ранку? – Олег виглянув із ванної із зубною щіткою в руці. – А як ти думаєш? – Ліда, не чекаючи відповіді, вилізла з-під […]