Вирішила допомогти молодим і прописала зятя до нас в квартиру. У той же день для мене не залишилося місця в будинку
Я – мати-одиначка, яка народила дочку в досить юному віці. Хоча я щиро любила свого хлопця, він не був готовий до такого стрімкого розвитку подій і, як це зазвичай буває, […]
Після довгих роздумів Марія знову зібрала доньок. Хвилювалася дуже, бо розуміла, що розмова не буде простою. – Дівчата, я вирішила. Я запишу хату на Галю. Бо вона тут, вона знає цю землю, цю хату, кожен цвях у стіні. Але в мене буде умова – Оксана завжди матиме в хаті свою кімнату. І якщо трапиться біда, або вона захоче повернутися – її дім тут. – Мамо… – прошепотіла Оксана зі сльозами. – Я не хочу хати. Я хочу, щоб ти була здорова. І щоб ми всі були разом. Галя теж мовчала, але в її очах промайнуло щось інше – полегшення
Марія Петрівна мала дві найбільші цінності в житті: хату, яку з чоловіком збудували ще в молодості, і двох доньок – Галю та Оксану. Її чоловік Микола помер десять років тому, […]
“Кому ти з подвійним причепом знадобишся? Прибіжиш назад, ні, приповзеш!” – кричав мені услід Коля. А я лиш спокійно видихнула, бо нарешті змогла вирватися від такого горе-чоловіка геть. Хоча не мала за душею нічого, хіба пусті кишені та 2 діточок. Але час розставив всі крапки над і.
Коли Галина почула, як у замку повертається ключ, її серце забилося ще швидше. Вона не очікувала, що Коля повернеться раніше, хоч на годиннику була опівніч. – А це що таке? […]
Ганна Павлівна провела рукою по гладкій поверхні п’яти щільних конвертів, що лежали перед нею на столі. – Я не зачитуватиму вам довгих юридичних формулювань, – її голос пролунав несподівано твердо і ясно. – Я вирішила зробити простіше. – Для кожного з вас є персональне послання. Моя остання воля! – Від побаченого в конвертах діти остовпіли…
– Мамо, ми можемо починати? У мене зустріч за годину. У центрі! Розумієш? Ольга поправила шовкову блузку, і її браслет зухвало блиснув у світлі лампи. Ганна Павлівна поволі обвела поглядом […]
— Мишко, де тато зараз? — Спить. На кухні. Я у ванній замкнувся. У мене телефон Володі з класу. Свій тато у вікно викинув. — Я їду. Зараз же їду. Сиди тихо, чуєш? — Бабусю, він двері зачинив і ключ десь викинув. Щоб я до тебе не втік
— Бабусю, забери мене, благаю. Тато знову п’є. Чіпав мене вчора. Я не хочу тут жити. Будь ласка… Голос Михайла тремтів у слухавці. Галина вчепилася в телефон так, що аж […]
Три роки я взагалі не хотіла бачитися зі свекрухою, а останні пів року дозволяю їй бачити сина, але лише в моїй присутності. Приходить, грається, йде. Усе. Погуляти з ним? Ні, не можна. Одного разу вже погуляла
Моєму синові чотири роки. Із моїми батьками він спілкується без проблем, а от зі свекрухою я дозволяю йому бачитися лише у моїй присутності. Через це ми з чоловіком сваримося все […]
«Коли ж тебе вже не стане?», – прошепотіла невістка біля мого лікарняного ліжка, не знаючи, що я чую і диктофон все пише…
– Коли ж тебе не стане? – прошепотіла невістка. Її дихання було теплим і пахло дешевою кавою. Вона думала, я у відключці, просто тіло, напхане ліками. Але я не спала. […]
Одного разу, задзвонив телефон. Невідомий номер. Ігор взяв слухавку без особливих надій. – Алло. – Це ти, Ігорю Миколайовичу? Голос був знайомим, глибоким, але холодним. – Так, це я… А хто говорить? – Андрій. Твій син. Ігор сів. Серце заколотилось. – Андрій… Синку, ти не уявляєш, як я радий… Я… – Не треба емоцій. Я не дзвоню миритися. Я одружуюсь. І тебе не буде на весіллі. Але, ти можеш зробити щось, щоб хоч трохи компенсувати те, що залишив нас тоді. Весілля велике. Багато витрат. Якщо хочеш, можеш допомогти фінансово. Сума – 120 тисяч гривень
Коли Ігор пішов із сім’ї, синові було лише шість. Малий Андрій тоді стояв на підвіконні й кричав: «Тату, не йди!», а той лише відвернувся, аби не бачити ці сльози, бо […]
Я хочу, щоб Олена, твоя дружина, доглядала за мною. Ти ж знаєш, я в двокімнатній квартирі живу сама і пенсію усю їй віддаватиму, – якось зателефонувала мати Сергію. Він довго думав, не міг підібрати слова, а потім сумно сказав: – Мамо, мені тебе шкода, але ж Олена проти. Ніякі квартири і ніякі гроші її рішення не змінять, ти он краще доньці своїй в Німеччину подзвони
Марія Олексіївна сама сиділа на кухні, тримаючи чашку з ромашковим чаєм в руках, коли останній промінь сонця пробився через фіранки й торкнувся її обличчя. Вона мовчки поглянула на фотографію доньки, […]
Сестра у Львові вийшла заміж, а потім вони з чоловіком поїхали жити до Чехії. У Надії все там дуже добре складалося, було двоє дітей. А я жив в сусідньому селі від мами, тому і сам її доглядав, родини більше не було, та й сестра ніколи грошима не допомагала. Мама ніколи не хотіла писати заповіт, а коли її не стало, мені подзвонила сестра з-за кордону. – Олексію, ти ж розумієш, що ми маємо ділити хату. Ми ж обоє мамині діти
Вітер тихо шурхотів через вікна, а я тоді сидів за столом, поглядаючи на порожню чашку кави. Я не знав, що робити. Все моє життя останнім часом, кожен крок, кожна – […]