— Так більше тривати не може. Леро, ти абсолютно нічого не робиш. Ні працюєш, ні готуєш, ні прибираєш. Нічого. І не треба говорити про дитину, вона зараз цілий день у дитячому садку проводить. Лера надулася. Як завжди, хотіла прикинутися скривдженою. — Я йду. Удавана образа тут же зникла. — У сенсі? – запитала вона. — У прямому. Я подаю на розлучення
Повертаючись додому після роботи, Микита вже подумки смакував просту вечерю. Він зовсім не прагнув вишуканих страв, а був би цілком задоволений звичайною смаженою картоплею з куркою або тарілкою наваристого борщу. […]
– Не плач! Я не знаю, чим тебе годувати! – Ліда затулила обличчя руками й зрозуміла, що цього більше не витримає
– Ну, візьми ж слухавку! Та що ж це таке? – Ліда ходила з кімнати до кімнати, постійно намагаючись додзвонитися до свого коханого, Олега. За вікном була ніч, телефон хлопця […]
– Христю, навіщо тобі стільки ковбаси? – спитав чоловік, бо кохана у візочок поставила кілька видів дуже не дешевої ковбаси, вона була дорога, зазвичай подружжя обирало ковбаси набагато дешевше
– Христю, навіщо тобі стільки ковбаси? – спитав чоловік, бо кохана у візочок поставила кілька видів дуже не дешевої ковбаси, вона була дорога, зазвичай подружжя обирало ковбаси набагато дешевше. – […]
Мама чоловіка приходить до нас не часто, тому я старалася їй вгодити. Взагалі, вона дуже хороша людина, скромна і надзвичайно приємна
– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре, – кажу. – А ти куди? – Я у справах, але на обід буду. Так що […]
– Я тобі серйозно говорю – мене це не влаштовує. Ми за оренду набагато менше віддаватимемо. З’їдьмо прямо завтра? Я боюся, що поведінка твоєї мами вплине на наші стосунки. Мені не хотілося б сваритися з тобою
– Любий, ну чому ми повинні щось винаймати, якщо у мами така велика квартира? У тісноті жити не будемо. Давай краще відкладати гроші, щоб прилбати своє житло? – І мені […]
— Ну, й будь ласка! От і поїду! Подивимося, як заспіваєте, коли через місяць життя зі своєю матінкою та братиком-дармоїдом ця квартира перетвориться на сільський хлів! – намагалася уколоти якомога болючіше дружина, закушуючи свою губу в пориві злості
— Гаразд би твоя мама приїхала сама! Вона ще й брата-дармоїда за собою притягне! — не вгамовувалася цілу годину дружина, лаючись на несподіваний приїзд своєї свекрухи. Причина невдоволення благовірної зрозуміла: […]
Людмила, з важкими пакетами у руках, поверталася додому із магазину. Жінка повільно дійшла до свого підʼїзду, і попрямувала сходами на свій поверх. Залишилося подолати ще один поверх, як раптом на сходовій клітці, біля квартири Людмили, вона почула якісь голоси. Люда одразу впізнала голос свого чоловіка Вадима, який про щось розмовляв із сусідом. Розмовляли чоловіки доволі гучно. Людмила не хотіла підслуховувати, але розмова здалася їй дивною. Людмила зупинилася, прислухалася до розмови чоловіка з сусідом і…ахнула від почутого
Людмила завжди вважала себе жінкою практичною та господарською. З юності звикла розраховувати тільки на себе, вміла економити, знала ціну кожній копійці. З Ігорем вони прожили разом понад п’ятнадцять років, виховували […]
Я не сподівався закохатися знову. Тим паче – після шістдесяти. Але коли Оля з’явилася у моєму житті, все перевернулося. Проблема була не в ній. Проблема була в моїх дорослих дітях, які сприйняли це як зраду. Як ляпас пам’яті їхньої мами. А я просто хотів знову жити, а не доживати
Я не сподівався закохатися знову. Тим паче – після шістдесяти. Але коли Оля з’явилася у моєму житті, все перевернулося. Проблема була не в ній. Проблема була в моїх дорослих дітях, […]
Але в чомусь мати права. Олена завжди наполягає на своєму, а він завжди поступається їй, робить так, як хоче вона. «Бо люблю. А якщо Олена не поступається мені, то не любить? Виходить, що так. Та ні, так можна договоритися до чого завгодно…» – зупинив він себе.Справді, складно їй було поступитись і поїхати з ним на дачу до його матері? Тим більше, що домовлялися вони заздалегідь. Але в Олени завжди були відмовки і причини.
Дмитро зайшов у напівпорожній вагон електрички, сів біля вікна і почав дивитися, як за склом у сутінках, пропливає краєвид, що втрачає чіткі обриси. Він давно охолонув і тепер думав, чи […]
– Тату…Микола Петрович розкрив обійми, і Наталя влетіла в них, як та маленька дівчинка з фотографії…Вони стояли обійнявшись дуже довго, нікого не помічаючи довкола. Здавалося, що ці двоє зовсім одні в цьому величезному світі, де знову знайшли один одного.Нарешті Микола Петрович подивився на Лізу:– Внучечко, – сказав він, не приховуючи сліз, – дякую тобі…Ліза кинулася дідусеві на шию.
Щодня Ліза поверталася зі школи через парк. І щоразу неподалік дитячого майданчика бачила літнього чоловіка в пошарпаному пальті, який сидів на лавці біля старого клена. Сиве волосся, глибокі зморшки, пронизливі […]