Марія Іванівна зі своєю невісткою Ганною, з самого ранку крутилися на кухні. Вони понаготовували різних страв, накрили стіл. А як же ж?! Сьогодні у Марії Іванівни був день народження. Після обіду почали сходитися гості, вітали іменинницю, дарували подарунки. Коли всі сіли за стіл, пішли тости, розмови, веселощі. – Попрошу хвилинку уваги! – несподівано слово взяла Ганна. – Марія Іванівно, ви звичайно вибачте, але я повинна вам дещо сказати!
Марія Іванівна завжди вважала, що у її будинку все має бути за її правилами. Вона любила збирати сім’ю за великим столом, особливо у свій День народження. Щороку збиралися син Павло […]
— Їй лише дев’ятнадцять, — обережно помітила вона. — Навіщо так поспішати? — Ой, сама не знаю, — зітхнула Світлана. Десь на задньому плані чути голосний жіночий голос — очевидно, сама винуватиця урочистості. — Запевняє, що без цього парубка, Дениса, жити не зможе. А він… — голос її знизився до шепоту, — з глибинки працює вантажником, квартири немає. Одні проблеми, чесно кажучи.
— Олено, ну не гнівайся на мою Олю! Дай грошей, прошу тебе! — благала дружина брата Світлана, нервово смикаючи край кофти. Голос її тремтів, а в очах стояли сльози. — […]
Бабуся вирішила насмажити собі на вечерю картоплі. Відкрила кришку льоху, і крекчучи, стала спускатися вниз сходами. Зігнувшись і підсліпувато жмурячись, вона дісталася до відсіку з картоплею. Коли очі звикли до напівтемряви, баба Аня побачила Ваську. Він судомно дихав. Права передня лапа розпухла, ставши вдвічі товщою за ліву.
Баба Аня звично змітала з підлоги розбиту чашку і продовжувала лаяти Ваську, знаючи, що той до завтрашнього ранку на очі їй не з’явиться. Раніше, коли Василь був ще молодий і […]
– Слухай, Федю… У мене в будинку миша одна завелася. Вперта. Усіх інших вивів, а цю ніяк не впіймаю. Якщо впораєшся – нагодую, дозволю у дворі жити. Не обіцяю ресторану, але голодним не залишишся. Іде?
Коли всі, хто прийшов попрощатися, розійшлися по хатах, біля свіжої могили залишився лише Федір. Він довго стояв у тиші, потім ступив уперед, торкнувся дерев’яного хреста і тихо промовив: – Обіцяю […]
-Так? – двері відчинилися, її син стояв червоний і скуйовджений, – я теж думав, що моя… мати чесна і… і… любить мене, а ти… Наталю вразило слово мати, ніколи за чотирнадцять років син не назвав її так жодного разу, а тут… Було боляче, боляче й прикро…
-Ну… і коли ти мені збиралася все розповісти? – син із ненавистю в очах дивився на Наталю. – Гліб, синку, ти що? Що сталося? -Я все знаю… мамо. -Ну розкажи […]
– Я поїду до мами, поживу в неї, взяла лікарняний… А ти подумай, Миколо, подумай і виріши, що тобі потрібно в цьому житті.Я не ставлю тебе перед вибором, лише хочу, щоб ти зробив так, як тобі краще, – сказала дружина і тихенько вийшла.
– Скільки можна, Надю? – я вкотре гаркнув на дружину, вона відвернулася. Коли вона встигла перетворитися на таке незрозуміле створіння? Ну сказав же раз, ні знову… Я стояв на світлофорі […]
Іван промовчав. Він пам’ятав, як Свєта вранці після якогось свята, коли Іван залишався в них ночувати, подала теплі млинці з полуничним варенням до столу, сама ледве на ногах стояла – уже тоді була на четвертому місяці.
– Ігорю, може, ти один сходиш у гості? – Світлана сиділа біля дитячого ліжечка. Син, Павло, щойно прокинувся, але вона за час його сну відпочити не встигла… Під очима – […]
– Із чоловіком жила – все як у людей – квартира, машина, дача, чоловік при грошах, дочка-відмінниця. Розлучилися – а в тебе знову все гаразд – квартира, робота, зарплата пристойна. А твоєму спокійному життю я взагалі заздрю.
Від Олени Сергіївни пішов чоловік. Не по-хорошому пішов, тому їй було дуже прикро. Хоча чогось подібного вона вже давно чекала. Олена вийшла заміж у двадцять один рік і наступні двадцять […]
– Дмитре! – гукнула Марія свого чоловіка. – Ти де? Ану, ходи сюди швиденько! Не ховайся, все одно я тебе знайду! – Мамо, ну чого ти з самого ранку галасуєш? – вийшла зі своєї кімнати заспана донька Оксана. – Та як же ж мені не галасувати? – запитала Марія. – Ти знаєш, що твій батько накоїв? Дмитре, іди сюди! Виходь тобі кажу! – Ну, тут я, тут… – Дмитро нарешті з’явився перед дружиною. – Ти навіщо з моєї картки всі гроші зняв, га? – запитала Марія. – Я ж їх збирала на свій ювілей. Де гроші, кажи?! – Я їх матері віддав, – раптом сказав Дмитро. – Що-о-о? – Марія не вірила своїм вухам
– Дмитре! Ти де? – розкотистим голосом галасувала на весь будинок Марія. – Ану, йди сюди швидко! Не ховайся, все одно я тебе знайду, і тоді буде гірше! – Мамо, […]
Батько просто поставив мене перед фактом: хочеш майстерню, ім’я на вивісці, стартовий капітал і спокій? Одружуйся з Валентиною. Не кохання, не вибір, а угода між ним і батьком дівчини, укладена ще до того, як я встиг щось сказати. І я погодився, бо мріяв про свою справу, про незалежність, про те, щоб більше не бути просто “сином боса”. Валентина була не проти — тиха, вихована, скромна, із сім’ї, яка нічого мені не могла нав’язати. Ми обоє погодились, але не на життя, а на виставу. Тепер вона чекає дитину, а я прокидаюся щоранку з відчуттям, що живу в чужому сценарії, і що найстрашніше – не знаю, ким у ньому граю насправді
Батько просто поставив мене перед фактом: хочеш майстерню, ім’я на вивісці, стартовий капітал і спокій? Одружуйся з Валентиною. Не кохання, не вибір, а угода між ним і батьком дівчини, укладена […]