– Доброго дня, хазяйко, ну нарешті! А я ваш новий сусід, Григорій. Мами моєї восени в селі не стало, будинок старий, та й не було мені в ньому щастя.
Сусідська квартира після того, як не стало Ніни Михайлівни стояла кілька років порожня. Надія вже звикла, що вона єдина господиня у невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини […]
– Бабо! Накривай на стіл, голодний я! – Закричав командним голосом Дмитрик, ледве забігши у двір.
Він чув як батько, повертаючись додому, просив вечерю у баби. За ним і повторював. – Вже стоїть все Дмитрик, давно тебе чекає, все вже готово, – баба Зіна витирала руки […]
Вранці, коли Валерій прокинувся, Зоряна зізналася йому у своїх почуттях. Вона сказала, що вже багато років жити без нього не може. Зоряна розлучилася з Миколою, хоч і було їй шкода його. Але вона усвідомила, що її любов до Валерія сильніша за все, і що тільки з ним вона буде щасливою. Життя у селі було непростим для них, але вони не звертали увагу на плітки і чутки. Вони жили разом, кохали одне одного, і це було важливо. У кожного своє життя, і Зоряна вирішила, що воно варте того, щоб прожити його з тим, кого вона кохає понад усе
На своєму весіллі Зоряна сиділа мов тінь. Усі навколо раділи, святкували, але їй було так тяжко, як здається ніколи в житті. Вона намагалася посміхатися, не показувати свого суму, але кожен […]
— Пояснюй уже. Я не хочу, щоб чужі діти топтали мій дім – Галина Іванівна різко випалила і її обличчя стало ще суворішим
Сергій стояв перед старим дерев’яним будинком, тримаючи за руку маленьку дівчинку. Її великі блакитні очі з цікавістю оглядали потріскану фарбу на стінах і гойдалку, що гойдалася від легкого вітру на […]
— Ти маєш бути вдячна! – не раз говорила Зіна Миколаївна своїй невістці. – Живеш на всьому готовому. Чоловік тебе у своє житло привів й залишає тут на місяць. Робиш тут що хочеш, поки Ярослав не бачить
— Ти що, спиш досі? Вдома безлад розвела, у холодильнику порожньо! Ох, дочекаєшся, кине тебе мій Славуня, – перед очима Міли, яка нічого не розуміла після сну, стояла її свекруха, […]
Моя мама зараз у лікарні. На роботі, в колективі всі знають про те, що мама виростила мене одна, будучи вдовою, точніше не мене, а нас із братом. Тільки брата давно вже немає і після цього маму немов підмінили. Мені було тоді 24 роки, а братові 27. Сім’ю він не встиг завести, а я планувала вийти заміж.
— Давай трохи почекаємо, – попросила я тоді ще нареченого Антона, – я не можу зараз ось одразу взяти й заявити мамі про радість, їй не до того. Антон погодився […]
— Тітонько Наталя, а що на вечерю? Я хочу м’ясо! І смажену картоплю! — заявив Максим тоном, що не терпить заперечень. Я подивилася на нарізані овочі для салату і рибу, яку збиралася запекти. Сергій любив легку їжу. Принаймні, так говорив раніше. Господи, яка ж я була наївна!
— Не смій кричати на мого сина! — Сергій дивився на мене так, ніби я скоїла злочин. — Аліса повинна розуміти — Максим молодший, подумаєш, видалив щось у комп’ютері. — […]
– Але онуки ж… – Онуки – це ваші діти в першу чергу! Ви їх народили, ви і виховайте як слід! А ми допомагатимемо, коли зможемо. Коли здоров’я дозволить. Коли ви попросите, а не накажете!
– Валентино Іванівно, терміново приїжджайте! Ми з Андрієм взяли гарячі путівки і летимо на відпочинок, посидьте з дітьми! – голос невістки Олени в телефонній трубці звучав так, ніби вона робить […]
— Дмитро, — вона повернулася до нього, і в її очах блищали сльози, — ті документи — це зразки для клієнтів! Типові договори, які я використовую для демонстрації! На кожному стоїть червона печатка «ЗРАЗОК»!
Вранці Дмитро чекав на Олену в кухні з несподіваною заявою: — Олено, я все обдумав. Давай одружимося. Олена, яка якраз наливала собі каву з нової кавоварки, завмерла: — Вибач, що? […]
– Прокинулася? – над Оленою схилилася молода жінка в звичайному домашньому халаті.
Олена відкрила очі і побачила над собою якесь біле полотно. Їй було дуже боляче повертати голову, але дівчинка все ж подивилася праворуч і побачила застелене ліжко, тумбочку, а трохи ближче […]