Я розриваюся між двома людьми, які для мене найдорожчі: чоловіком і матір’ю. Один хоче, щоб я була поруч, коли йому зручно. Інша не може самостійно підвестися з ліжка. Пів року тому я поїхала до мами після її падіння, і Нестор досі не може мені цього “пробачити”. Для нього це була зрада – не подружня, а, як він каже, “екзистенційна”. Я не кидала його. Я просто не змогла кинути маму. Але він змусив мене вибирати. І саме тоді я вперше запитала себе: а чи той чоловік, з яким я живу, справді любить мене – чи лише образ мого зручного повернення додому?
Я розриваюся між двома людьми, які для мене найдорожчі: чоловіком і матір’ю. Один хоче, щоб я була поруч, коли йому зручно. Інша не може самостійно підвестися з ліжка. Пів року […]
– Зрозуміло, ти нам допомагати відмовляєшся! А ти розумієш, що це егоїзм? Ти своє життя добре прожила, а чому не хочеш нам допомогти? – Роздратовано спитала дочка
– Мамо, коли ти вже звільнишся? – роздратовано спитала у Надії Вікторівни її дочка Катя. – Мені навіть перед чоловіком незручно! – І чим же я засмучую Його Величність Зятя? […]
— У мене мінус три фельдшери. Мені просто нікого завтра випускати на зміну. Я розумію, ти після нічної… Але зможеш залишитися ще на півдня? Потім, після обіду, Наталя Миколаївна вийде, відіспиться після нічної й прийде
Олена поспішала на зміну, до тих, хто відчайдушно потребував її допомоги. Що за дивна любов до роботи, де кожна хвилина — боротьба, а вдячність часто ховається за болем і страхом? […]
Маю до тебе розмову непросту, сину, якщо можеш, приїдь у суботу – голос у батька був настільки сумний, що Андрій з самого ранку примчав у село. – Андрію, я хочу хату продати, – ледь чутно вимовив літній батько. – А де ж Ви жити будете? – Андрій нервово став чухати потилицю. Він не міг збагнути, що сталося, чому батько прийняв таке рішення, а коли зрозумів, то вирішив діяти
– Маю до тебе розмову непросту, сину, якщо можеш, приїдь у суботу – голос у батька був настільки сумний, що Андрій з самого ранку примчав у село. – Щось сталося, […]
Олена відчула, що саме ця хвилина стала початком нового життя, де сини стали дорослими і, ніхто її більше не скривдить…
Подруга забігла до квартири із таким захопленим обличчям, що не залишалося сумніву, є новина. – Олено, кого я сьогодні бачила! – Ну і кого? – Твого колишнього. – Діано, ти […]
Віка вирішила зробити собі ремонт. – Та ти що?! – здивувався її друг Микита. – Сама робитимеш? Не вигадуй! Вони сиділи компанією за столиком у кафе. – Ну… – почала Віка. – Я не маю грошей на супер-бригаду. Так… Друзі допоможуть трохи. – Друзі?! – ахнув Микита. – Ми – твої друзі! Завтра я надішлю до тебе майстра з моєї фірми. Все зробимо! – А що по грошах? – запитала Віка. – Для своїх – за хороший відгук! – заявив Микита. – Та ну? – Віка витріщила очі. – Ні, так не піде… – Ну, тоді заплатиш, скільки захочеш, – сказав він. Віка була здивована і рада. Вона скасувала домовленості з приятелями. А в призначений день сталося дивне
Рита й Микита були з тих пар, на яких хочеться рівнятися. Усміхнені, легкі на підйом, з тисячею захоплень і нескінченним колом спілкування – вони здавалися центром теплого, святкового всесвіту. Підписники […]
– Знаєш, хоч ми й друзі, я більше не збираюся утримувати тебе та твою родину! Годі вже! Не можеш дозволити нову машину, нічого страшного. Користуйся старою! Або взагалі на автобусі катайся! Бо ти знахабнів! Тобі так не здається? – Обурився Сергій
– Як ви там, господарі? Ми за п’ять хвилин будемо, – з телефону долинув бадьорий баритон Олега – найкращого друга Сергія. – Добре, чекаємо! Сергій перевів погляд на дружину Лесю […]
Дружина причаїлася у сусідки, щоб дізнатися, що відбувається у квартирі, поки вони з чоловіком ,була на роботі
– Денисе, ти брав шоколадний рулет? – Ніка вже пів години досліджувала кухню й ніяк не могла знайти рулет, який купила вчора ввечері. – Ні, ти ж казала, що взяла […]
– Як ви там, хазяї?! – подзвонив Сергію його найкращий друг Олег. – Ми будемо через п’ять хвилин. – Добре, чекаємо! – сказав Сергій. Він перевів погляд на свою дружину Лесю. Та пурхала на терасі із занепокоєним виглядом. – Не знаю, чи вистачить усім їжі, – скаржилася вона. – У твоїх друзів апетит ще той. – Прошу, тільки не починай, – махнув рукою Сергій. Вони з Лесею чекали друзів, які напросилися на шашлики. Раптом почувся скрип коліс. Машина різко загальмувала, піднявши цілу хмару пилу. А потім із машини почали виходити люди. Багато людей! А слідом їхала ще одна машина… – Хто це? – ахнула Леся. Вони не розуміли, що відбувається
– Як ви там, хазяї? Ми за п’ять хвилин будемо, – з телефону долинув бадьорий баритон Олега – найкращого друга Сергія. – Добре, чекаємо! Сергій перевів погляд на дружину Лесю […]
– Мамо, а чому я не маю тата? – все частіше питала Ганна у матері Таїсії. Таїсія намагалася придумати виправдання. Але Ганна розуміла, що це відмовки і вимагала собі батька, справжнісінького, як у інших дітей. Якось Таїсія не витримала і після садка повела дочку в парк. – Знайомитися з батьком будеш, – прошепотіла вона Ганні. – Я знаю, де він працює. Таїсія привела доньку в парк, а там недалеко були гаражі. У гаражах вони знайшли батька… – Валерію, – Таїсія говорила тих. – Я привела познайомити з тобою дочку. А далі все пішло шкереберть
Батько… Та в неї навіть язик не повернеться так назвати цю людину. Стільки всього вони пережили, і тільки через одного батька! В Ганни років до п’яти батька не було. В […]