А мама не спить, і молодим спокою не дає, пильнує, щоб дитинку не зробили. Поки немає дітей, ще є надія, що вдасться сина розвести з Надією. Якщо дитинка зʼявиться, вважай прив’язала Андрійка до себе навіки, не стане син сиротити дитину свою. Батько з матір’ю його правильно виховали, відповідальним за свої вчинки.
— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, – з рудою учителькою Надією Іванівною, заяву до РАЦСу подали в […]
Хочеш… прикрасити мою старість? – сказав Олександр просто. – Я маю будинок в передмісті. Ганна не знала, що відповісти, бо після кількох днів знайомства ця пропозиція виглядала як жарт: – А якщо я ще не готова? – Розумію. Але іноді доля дає другий шанс. І його не треба відкладати. Якщо хочеш, приїдь до мене, сама на все подивишся, а тоді приймеш рішення. Вона поїхала додому – до тітки Галі. А звідти – до Марії, дочки. Та прийняла її прохолодно, зайнята своїм життям. У телефоні Ганна довго шукала номер Олександра. А потім набрала – Українці Сьогодні
Ганна повернулася з Іспанії після шістнадцяти років важкої праці. Виносила чуже сміття, витирала пил, готувала, годувала чужих дітей, а у вільний час – плакала за своїми. Вона поїхала, коли молодшій […]
Моєї нареченої довго не було, я вийшов на сходи до входу в РАГС, подумав, що так буде швидше. Дивлюся, а біля входу теж стоїть наречена, когось виглядає та гірко плаче. Дівчину звали Олександра та виявилося вона потрапила в таку ж ситуацію, що і я, її наречений кудись зник
Останнього разу костюм я одягав лише на випускний, тепер ось знову є привід для того, щоб одягнутися красиво, я одружуюся. Незвично себе таким бачити. Ось уже й настав час їхати […]
Свекруха не поклала слухавку, а просто відклала телефон у сторону. Мене вразило те, що я почула
Мене звати Оксана. Ми з чоловіком одружені вже майже чотири роки. Виховуємо дворічного синочка Макара. На час декретної відпустки я пішла з роботи, тому за наповнення сімейного бюджету повністю відповідав […]
Мамо, ну чого тобі ще треба? – не може заспокоїтись Надія дивлячись на зарюмсану неньку. – тільки й чуємо від тебе, що “винні і повинні”. То що, мені життя своє не жити бо ти з Італії повернулась, чи як?
— Мамо, ну чого тобі ще треба? – не може заспокоїтись Надія дивлячись на зарюмсану неньку. – тільки й чуємо від тебе, що “винні і повинні”. То що, мені життя […]
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й справді у такому великому будинку потрібна була допомога. Та й поратись на кухні я не любила, тож з радістю віддала б ту “святу” жіночу місію свекрусі
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й справді у […]
Я завмерла на порозі на кілька секунд, до останнього сподіваючись, що донька із зятем запросять вечеряти, але ж ні. Тихенько пішла до кімнати, взяла свої речі та відправилась на вокзал. Не хотілось залишатись в домі, де для всіх я порожнє місце
Вже багато років, як тільки починається весна, я їду жити в село. І мешкаю там аж до пізньої осені. До міста повертаюсь лише у справах. Так, два тижні тому я […]
Їхня дерев’яна хата стояла в долині. Під бляхою, хоча в ті часи житло покривали соломою. Будка на криниці була оздоблена металевим мереживом. Хліви звичайні, як у всіх людей. Подвір’я вкрите споришем. Лише доріжки коло хати обрамлені травичкою, на якій полюбляла пастися домашня птиця.
Їхня дерев’яна хата стояла в долині. Під бляхою, хоча в ті часи житло покривали соломою. Будка на криниці була оздоблена металевим мереживом. Хліви звичайні, як у всіх людей. Подвір’я вкрите […]
Біля пологового до Дмитра наблизилась незнайомка та попросила взяти на руки дитя, доки вона поправить шнурівки на взутті. Але, як тільки немовля опинилось у нього, дівчина чимдуж побігла геть
Вчора Дмитро став батьком. У них з дружиною народився хлопчика. Батько тішився, що тепер у нього є синочок, такий крихітний, милий, найрідніший у світі. Чоловік стояв біля пологового, сьогодні він вперше побачив свого первістка. З нетерпінням чекав, коли дружина з малюком після виписки приїдуть додому. Аж тут, його мрійливі роздуми перервала поява жінки, що вийшла з пологового. Дівчина тримала на руках немовля загорнуте у ковдру. Вона була чимось засмучена. Дмитро подумав, що це через те, що породіллю ніхто не зустрічає. Незнайомка наблизилась до нього та попросила взяти на руки дитя, доки вона поправить шнурівки на взутті.. Але, як тільки немовля опинилось у нього, дівчина чимдуж побігла геть. Дмитро кричав, просив повернутись, та бігти за нею не міг, бо тримав на руках дитину. Від галасу немовля прокинулось та почало плакати. Чоловік теж ледве стримував сльози. Поспішив до пологового та викликав чергову медсестру. Розказав усе, як було, про незнайомку, яка лишила дитину. Але медсестра подумала, що той все вигадав і хоче позбутись власного чада. Вона почала його вмовляти не робити помилки, про яку потім пошкодує і добре все обдумати. З величезними зусиллями Дмитрові таки вдалось донести до стривоженого персоналу, що це не його дитина, у нього є новонароджений син і він з матір’ю зараз в палаті. Коли медсестра перевірила прізвище та номер палати, то всі зрозуміли, що рідна матір залишила це немовля, а сама утекла. Дівчинку лишили у відділені. Після інциденту Дмитро зателефонував дружині й розказав наскільки йому шкода покинуте дитя. Вони вирішили, що удочерять покинуту дівчинку, якщо це можливо. Настав день виписки. Дмитро забирав дружину з двома конвертами на руках – рожевим і блакитним. Тепер виховуватимуть двох діток – Сергійка та Оленку.
Ірина відварила картопельки і приготувала томатну підливку. Вона вже почала розставляти тарілки на стіл, коли в коридорі почувся шум. На порозі стояв її чоловік Дмитро. – Ой, Дмитрику, як ти вчасно! – заметушилась Ірина. – Я вже й вечерю приготувала – картопельку твою улюблену з підливкою… Мий руки, давай, і йди до столу! Дмитро примружив очі й уважно глянув на дружину. – Картопельку кажеш… – пробурмотів він. – Ну-ну. – Дмитре, що таке?! – не зрозуміла Ірина. – Та от хотів спитати, а чи не закохалася ти, часом, Ірино? Якось ти змінилася. Ірина аж присіла від несподіванки
Після закінчення навчання Ірина вийшла заміж за Дмитра. Грошей не вистачало, багато йшло на винаймання квартири і молоді вирішили жити з батьками Дмитра. Ірина працювала в стоматології. Клієнтами своїми ще […]