– Ми з Пашею хочемо купити більшу квартиру. – Просто… Ще кредит за машину не закритий. А іпотеку брати – страшно. Паша каже, може, продамо твій будинок. А ти до нас переїдеш, – ошелешила дочка
Лідія Миколаївна поралася з полуницею на грядці, коли раптом почула знайомий голос, що пролунав з боку хвіртки. – Мамо! Ти де? Насилу випроставшись і притримуючи поперек, вона попрямувала до виходу […]
— Приймеш у прийми? Я все розпродав: худобу, будинок продав. За тиждень треба будинок звільнити. Знаєш, без тебе стало зовсім зле, тоскно, й нічого не радувало. Навіщо мені це все? Я роблю тобі офіційну пропозицію руки й серця! А ще запрошую у весільну подорож. Я ж ніколи ніде не був
Галина Іванівна вже майже п’ять років отримувала пенсію, але продовжувала працювати на заводі кольорових металів на ділянці спайки. У простої людини потреба, напевно, ніколи не закінчується: то одне треба, то […]
– Олено! Відчиняй це я, твоя мати! – голос за дверима був різким, як звук тріснутого скла. За п’ять років шлюбу про Наталю Іванівну, матір Олени, вони майже не говорили. Олена лише одного разу згадала, що мати покинула її в десять років, залишивши з бабусею. І ось вона тут…
Дощ стукав у вікна, коли Олена та Андрій сиділи за вечерею у своїй затишній двокімнатній квартирі. П’ять років шлюбу зробили їхню квартиру маленьким притулком, де кожен вечір був просякнутий теплом. […]
У свекрухи завжди знайдеться для всіх тепле слово, невістку вона обов’язково за щось похвалить: за нову сукню, яка вигідно підкреслює фігуру, за нове призначення: «А я й не сумнівалася, що ти молодець, хто гідніший за тебе? Нікого немає!» І похвала ця щира, не чергова
На Ганнусю сердиться її ненька. Суть претензій така: у доньки ближчі й довірливіші стосунки зі свекрухою, а не з нею. Прикро. — Не вважаю себе в чомусь винною, — знизує […]
— У будні він працює, й ми з дитиною його не бачимо, — сердиться Поліна. — У вихідні він скаче по озерах і полях, і ми його не бачимо. Я, чесно, вже мало розумію, я заміжня чи ні?
Єдина тема, через яку сваряться зараз Поліна з чоловіком, — це його друзі та його захоплення. Щоправда, тема ця велика, вона розростається й заповнює собою вже майже весь їхній сімейний […]
– Ларисо, це мій дім, і я тут господиня. А ти на свій ще не заробила. Тому це ти в мне живеш, а не я у тебе. Тобі зрозуміло?
– Твоя мама може і в літній кухні пожити, – каже Лариса, моя невістка. – Я не можу їй цього сказати. Вона ж образиться, – проситься мій син Іван. – […]
– Не бійся, я тобі нічого поганого не зроблю! Я твоя мама, – сказала жінка. – У мене немає батьків, я з дитбудинку, – відповіла Даша і зайшла до під’їзду
– Валентино, я тебе скільки разів просила: не гуляй до ночі, а якщо затримуєшся, відповідай на мої дзвінки, – вкотре вимовляла доньці Наталя. Вона спеціально купила Валентині телефон, щоб та […]
Ця новина впала на мене, як тонна цегли. Олег почав благати пробачення. Якби не фото, я б не повірила. Я думала, що це був просто злий жарт
Під час навчання в університеті мені пощастило познайомитися з Олегом, який перевівся до нашої групи на другому курсі. Наша перша зустріч залишила у мене чітке враження, що йому судилося стати […]
— Ти, вічно нещасна, з цим докірливим поглядом невигуляного спанієля! — Віктор зло блиснув очима. — Ти хоч уявляєш, як це — повертатися до жінки, з якою нудно? — Навіщо ж повертався? — тихо спитала вона. — Бо я дурень, думав, так правильно
— Так, п’ять років! І знаєш що? — Віктор повернувся й подивився їй прямо в очі. — Я тебе ніколи не кохав. Єлизавета зітхнула. У квартирі раптом стало нестерпно, тільки […]
Роман взяв на руки конверт з новонарoдженою бабуся і дідусь почали заглядати на личко. Несподівано свекруха зблідла і білими губами промовила, що дівчинка не Романа.
Роман зустрічався з Лілею рік. Але ніяк не зважиться привести для знайомства з батьками додому. Його мамі ніколи не подобаються дівчата, з якими іноді зустрічається син. Тому не поспішає знайомити […]