– Мамо! – Перервала Таня. – Я так розумію, ви всі раптом вирішили, що я із забутого гидкого каченяти перетворилася на банкомат, чи рятувальний жилет? Так ви помилилися…
– Чому ти так зі мною розмовляєш, Танюша? – різко спитала Галина Євгенівна, хоч голос видав хвилювання. – Мамо, а як мені, на твою думку, розмовляти? Я тут, між іншим, […]
– Я переказав Томі величезну суму, – вів далі Олег. – Не в день весілля, не сьогодні. Наперед. За її словами, на банкет, на сукню, на фотографа, «щоб усе було, як у казці». – Але, – він обвів поглядом зал, – дивлячись на ці штори з позаминулого століття і меню «економклас», я раптом зрозумів, що гроші пішли кудись повз касу.
– Це що? Подарунок від багатого дядька? – наречений дивився на Тому, відчинивши конверт і діставши звідти два квитки на виставу в театр. – А де гроші? Що за нісенітниця? […]
Знаєш, сьогодні я бачив літню жінку біля хлібної ятки. Я був заглиблений у свої думки, тому не дослухався до розмови продавчині й бабусі. Лише зараз згадую уривки фраз, але це не головне. Обличчя тієї жінки здається мені знайомим, тільки ніяк не згадаю,хто вона. І та велика брошка на її піджаку…
– Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось. По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У […]
– Ось, дочекалися! І не кажи, що ти сумуєш. Наш татусь був порядним скупердяєм. Добре, що тепер грошима можна буде вільно розпоряджатися. І машини підготуй, я завтра заїду, візьму свою частку з гаража.
– Та з якого дива він тобі все залишив, а на нас узагалі байдуже?! – кричав на Аллу її рідний брат Руслан. – Ми, взагалі-то, такі ж права маємо! – […]
Вони сплачували половину за оренду, а от харчі купувала я, і мене це дещо напрягало, бо майже вся моя зарплата йшла на те, щоб прогодувати нас усіх. Сину я не раз говорила, що їм теж треба вкладатися, то коли я скажу – в той день він принесе трохи продуктів, а потім знову сидять і чекають, що я все куплю та ще й приготую.
Коли син з невісткою поїхали відпочивати, я вирішила навести лад у квартирі. І тут мене спіткала приголомшлива знахідка: серед старих паперів я натрапила на договір купівлі-продажу квартири, оформлений на ім’я […]
– Клас! Щоб з гостей на повзунки гроші трясли, торт їм продавали – це я бачила, – висловилася Аліса, яка мовчала досі, – але ось про таке – перший раз чую. Написали б одразу у запрошенні, що за підхід до столу у ресторані – тисяча з носа.
Ольга Іллівна прийшла у понеділок на роботу без настрою. Сіла на своє робоче місце, увімкнула комп’ютер, перевірила службову пошту. Нічого особливо термінового не було, отже, подумала вона, працюємо за планом. […]
Нахабності цієї заяви матері просто немає міри. Я цю квартиру сама собі купила, багато років крім роботи нічого не бачила. Працювала понаднормово і ще брала роботу додому, так що за роботою світу Божого не бачила.
– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей […]
Смакуючи борщ, я помітила, що його одяг був завеликим, адже він значно схуд, і навіть щоки стали запалими. Було зрозуміло, що вдома він не отримує належного харчування.
Ще до одруження мого сина з Оксаною я помітила, що вона не дуже гарна господиня. Під час нашої першої зустрічі дівчина весь вечір просиділа за столом і не запропонувала допомоги, […]
Ми з чоловіком прожили разом уже чверть століття, і за цей час на кожен мій день народження він завжди дарував щось скромне — якусь дрібничку чи корисну річ для дому. Тому й цього року я нічого незвичайного не чекала. Проте цього разу він мене по-справжньому здивував.
Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожний день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Я не вважаю подарунком особисто мені те, чим ми користуємось […]
Скільки ж це ще можна терпіти? Він спить до обіду, навіть сніданку не приготує, вдома повний безлад! – долинає з кухні обурений голос свекрухи. Чесно кажучи, це неймовірно прикро. Замість того, щоб помітити й оцінити все, що я роблю, ще й постійно звинувачують, додаючи до цього несправедливі вигадки.
Два дні тому трапився випадок, який мене просто вибив із колії. Наче дрібниця, а осад залишився досі. Стою я на кухні, мию чашку, нікого не чіпаю, і тут чую розмову […]