— Тітонько Валю, це що за слова? Ви остерігайтеся таких слів, а то ж і справді старість вас наздожене. — Світланко, але ж молодість давно пішла, мені за шістдесят, страшно сказати: шістдесят три вже. — Перестаньте на себе наговорювати! Ви дуже навіть приваблива жінка! Ну погляньте на себе
— От, тітонько Валю, на весіллі познайомитеся з цікавим чоловіком… Адже як буває: прийшов на чуже весілля і знайшов собі когось… — Та що ти, Світланко, в мої-то роки… не […]
Високий чоловік у довгому плащі з капюшоном повільно рухався повз сарай до будинку, човгаючи ногами. Він ішов упевнено, високо піднявши голову, немов господар, який знає кожен камінчик під ногами. Підійшовши до ґанку, незнайомець зупинився і постояв, наче роздумував, чи варто йому заходити до хати, а потім рішуче простягнув руку до ручки
Злість на чоловіка палала в Людмилиному мозку, мов чорна свічка, затягуючи свідомість димом розпачу. Мабуть, саме цей вогонь і заманив її у нетрі незнайомого села. За якісь миті вона опинилася […]
Мені 33, і я вже три роки як удвох із дітьми. Після того, як Ніна пішла, ні в кого не вистачило сміливості сказати мені прямо, що я не впораюся. Але це було видно по очах – матері, сусідки, навіть друзів. Вони вірили в добрі наміри, але не в мої сили. А я не вірив у себе. Спочатку
Мені 33, і я вже три роки як удвох із дітьми. Після того, як Ніна пішла, ні в кого не вистачило сміливості сказати мені прямо, що я не впораюся. Але […]
Я все уявляла по-іншому. Весілля, як у кіно: щирі сльози, обійми, танець під нашу пісню. А замість цього – сцена, яку не забуде ніхто. Один тост… і вже пів зали зникло, музика стихла, а мій чоловік — десь у темряві, серед припаркованих авто, з образою на душі
Я все уявляла по-іншому. Весілля, як у кіно: щирі сльози, обійми, танець під нашу пісню. А замість цього – сцена, яку не забуде ніхто. Один тост… і вже пів зали […]
Ганна приїхала в старий будинок бабусі. Мама попросила, навести там порядок, перед продажем хати. Ганна протерла пил, помила підлогу, вікна, і взялася розбирати старі речі бабусі. Вона акуратно перебрала одяг бабусі, деякі речі залишила собі на згадку. Раптом, на нижній полиці шафи Ганна помітила якусь стару, металеву, коробку з під печива. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Жінка витягнула її, відкрила і побачила в коробці якісь пожовклі листи. Ганна взяла один з листів, обережно відкрила його, прочитала і…ахнула від прочитаного
«Дочко, ти робиш помилку. Цей чоловік до добра не приведе, як твій батько занапастив мені життя, так і він тобі занапастить», – прочитала Ганна рядки і застигла. Вона знала діда […]
Моя наречена тобі не прибиральниця! — Міша гаркнув на матір так, що вона мало не вдавилася ікрою
— Ти хоч сам розумієш, що зараз зробив? — сказала мати, ледве стримуючи лють. — Ти став на бік чужої жінки проти власної сім’ї! — Таня не чужа, і я […]
Я розчарована, синку, – тихо промовила мати. – Найжорстокіше – грати з почуттями людей. Особливо з тими, кого вже зраджували. – Ой, мамо, годі! Ліза збереться і поїде, подамо на розлучення! Так сталося! – Ні, любий. Це ти зберешся і поїдеш…
– Ой, Лізонько, прийшла! Проходь швидше, вечеря готова! Ліза увійшла на кухню, і свекруха відразу швидко цмокнула її в щічку. – Втомилася, мабуть? – Так, трохи. Ірино Борисівно, давайте я […]
– Після того, що ви мене вигнали надвір, у мене до вас ніяких родинних почуттів не залишилося! А як прислуга, ви мене цілком влаштовуєте! – Обурено промовив він рідним
– Довго ти ще збираєшся нас примушувати батрачити? – обурено промовила Христина. – А хто вас змушує? – з усмішкою поцікавився Павло. – Це не я до тебе прийшов, а […]
Ти ганчірка в моєму домі! — кричав Олег на свою колишню дружину, але він навіть не міг уявити, що чекає на нього зранку
— Що за біса, Софіє, чому в домі такий безлад?! — вибухнув Олег, влетівши у вітальню й зі стуком жбурнувши портфель на підлогу. — Олеже, будь ласка, заспокойся. Я щойно […]
То у нас не просто розлучення, ти ще й на мою квартиру претендуєш? — сказала я, не приховуючи люті. — Знаєте що, Анно Іванівно, — її голос був холодним, наче лід. — Нікуди я виїжджати не збираюся. Квартира куплена на гроші моїх батьків. Вони продали своє майно, щоб допомогти нам. Тож права на неї маю лише я. І віддавати її не збираюся. А ви з Дімою можете засунути свої претензії самі знаєте куди. Я в суд піду, але свого не віддам!
— Знаєте що, Анно Іванівно, — її голос був холодним, наче лід. — Нікуди я виїжджати не збираюся. Квартира куплена на гроші моїх батьків. Вони продали своє майно, щоб допомогти […]