– До тебе сьогодні приїдуть Коля та Настя. З ними ще будуть діти: Віка – їй одинадцять років – і Микита – йому дев’ять, – видала тітка Рая. – Це ви так вирішили? Та я їм навіть двері не відчиню…
Сіре небо нависало над містом, наче важка ковдра. Дощ, який почався дрібною мрякою, поступово посилився і стукав по склу, а його краплі, скочуючись склом, залишали за собою маленькі доріжки. За […]
Та ти повинна в ногах у мене валятися! — кричав чоловік. — Кому ти потрібна будеш, розлучена з двома «причепами»?
— …І знаєш, Уль, я все думаю: може, я справді погана дружина? Не можу створити затишок, порядок… — Почекай-но, — перебила подруга. — Який порядок? У тебе вдома ідеальна чистота! […]
Поки чоловік був на заробітках, у мене з’явилася дитина. Я збрехала, що він його батько, але не знала, до чого це призведе
– Анно Петрівно, правда, що у вас з Іваном немає своїх дітей? – примружилася Галина, сусідка, нахиляючись через паркан. – Бог не дав, – тихо відповіла я, міцніше стискаючи в […]
– Ти тільки зовнішнє бачиш, а глибини не розумієш! Так, квартира в нас шикарна, в престижному будинку, поліпшений проєкт, три кімнати! В одній ми з Вадимом, в іншій, дитячій — Артемчик. А в найбільшій — господиня всієї цієї пишноти, свекрушенька моя, Дарія Євгенівна, керівник і натхненник наших перемог
— Ох же, класно тобі, Оленко, живеш, як у раю! — Ніна зітхнула заздрісно, розмішуючи в чашці дорогу каву. – Усе в тебе є, і хата класна, і чоловік багатий, […]
Рита з вдячністю подивилася на телефонну слухавку, з якої все ще линув лагідний голос свекрухи. Та вже розмірковувала про те, чим нагодує онуків – і супчиком, і рисом із котлетками, а Риті не доведеться морочитися з вечерею й стрімголов нестися додому після роботи, змучена й голодна
Рита з нетерпінням поглядала на годинник, чекаючи, коли ж нарешті закінчиться цей довгий робочий день. Стрілки годинника, наче навмисне, повзли дуже повільно, ніби випробовували терпіння молодої жінки, яка мріяла скоріше […]
-Совісті у вас немає! Зовсім нема! Старенького покинули! Єві життя не даєте, безсовісні! Все лише собі, тільки собі! Рідня називається!
-Ой, привіт, Оленко. Привіт, сестричка. А я тут недалеко була, повз, так би мовити, проходила. Думаю, до вас у гості заскочу. Про життя поговорити… Та й скучила за вами, адже […]
– Я тебе ось про що попрошу, – продовжила Марія. – Миколку мого не залишай. Пам’ятаєш ту ніч після проводів на службу? Так ось. Твій він. Чоловік мій знав, мене вже при надії за дружину взяв. Ось чому й не вжилися ми з ним…
Степан був видним хлопцем з юності. Та любив він тільки одну жінку на світі, свою дружину Марину. Любив аж зі школи, скільки пам’ятав себе, стільки й любив. Жили вони дружно, […]
– Ти просто невдячна! Скористалася ситуацією! Бабуся не думала про наслідки, коли щедро відписувала дарчу, а ви з чоловіком поквапилися! Молодці! Тепер несіть відповідальність! – Репетувала мати
– Ну, привіт, мати-героїня! Все гойдаєш? Вгадай, у кого путівка на південь? – пролунав бадьорий голос матері. На кухні пахло злегка підгорілою вівсянкою, яка вже хвилину тихо википала на плиту. […]
– Мамо, а хіба тобі щось потрібно? Адже у тебе все є! Я Ігорю казала, що найкращий подарунок – це наша присутність. Правда ж?
– Мамо, а хіба тобі щось потрібно? Адже у тебе все є! Я Ігорю казала, що найкращий подарунок – це наша присутність. Правда ж? – каже моя донька Наталя. – […]
– От не стане мене і так тебе й не побачу. Ти взагалі чи з глузду з’їхав? Якщо б я могла, так сама б уже в гостях у тебе була. Та куди мені? У мене он поросята, кролі, телиця дійна, курей без ліку, каченята, а ще Павло обіцяв індичок малих приперти
Час не стоїть на місці, і як би це прикро не звучало – всі ми потроху старіємо. І що старшими стаємо, то більше усвідомлюємо цінність зустрічей не тільки з близькими, […]