Ліда переїхала жити в село. Поки вона шукала житло, то тимчасово орендувала кімнату. Тітка Ганна і дядько Федір, так було звати господарів, з радістю прийняли до себе квартирантку. Жили вони вдвох, їх син часом приїжджав із міста. Тітка Ганна працювала на фермі, а дядько Федір був водієм. Ліду вони полюбили, прийняли, як рідну доньку. Все було чудово. А якось увечері Ліда раптом підійшла до тітки Ганни. – Тітко Ганно, я вам вдячна за все почала дівчина. – Але я маю відкрити вам одну таємницю… Тітка Ганна застигла, не розуміючи, що відбувається
Після закінчення навчання Ліда приїхала працювати в село. Так сама вирішила. Хоча ще коли вона була студенткою, навіть і не думала про сільське життя. Ліда народилася в місті, мати жила […]
Ірина з Віталієм поїхали до матері дружини на день народження. Зібралися гості, всі вітали ювілярку. Зайшов привітати матір Ірини і сусід Микола. Ірина з Віталієм відгуляли свято і ввечері приїхали додому. – Ну що? То Микола, твій коханаць? – раптом сказав чоловік, коли вони зайшли у квартиру. – Що ти таке говориш? – Ірина застигла. – І діти не мої, а його, – єхидно промовив Віталій. – Та що на тебе найшло? – Ірина ледве стримувала сльози. – Не прикидайся! Я все знаю! – вигукнув він. – Що ти знаєш? – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
Ірина з Віталієм прожили у шлюбі шість років. Все було добре. Син трьох років та донька п’яти. Повне порозуміння. Злагода та щастя. Але щастя виявилося тендітним. Чорна кішка дорогу перейшла. […]
Лариса повернула додому з роботи втомлена. – Зараз прийму ванну, приготую вечерю і у ліжко, – мрійливо подумала вона. – Доню, я вдома! – гукнула вона до дочку, як тільки зайшла в коридор. Дочка не відповідала. Лариса пройшлася по квартирі, дочки ніде не було. – І куди її понесло?! – невдоволено подумала жінка. Лариса переодягнулася, пішла на кухню готувати вечерю. Раптом, на столі, вона помітила якийсь аркуш паперу. Лариса підняла його, прочитала і аж рота відкрила від прочитаного
Онук захникав. – Може, не прокинеться, – подумала Лариса. Ось вже тиждень онук живе із нею. Лариса забула, коли вона висипалася. – Ш-ш-ш, спи, спи, спи, – прошепотіла Лариса. Але […]
Олена пекла пиріжки, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її подруга Світлана. – Олено, треба поговорити. Можна зайти? – одразу сказала Світлана. – Звичайно, приходь, – зраділа Олена. Світлана приїхала через дві години. Олена одразу помітила, що подруга виглядає напруженою. – Олено, послухай, тут така справа… Навіть не знаю, як тобі сказати… – невпевнено почала Світлана. – Кажи як є. Що сталося? – захвилювалася Олена. – Мені здається, що твій зять… – знову почала Світлана і замовкла. – Що з Ігорем? – ще більше захвилювалася Олена. – Загалом, скажу як є, – сказала Світлана і все розповіла Олені. Олена вислухала подругу і застигла від почутого
– Олено, послухай, тут така справа… Навіть не знаю, як тобі сказати… – невпевнено розпочала розмову Світлана. – Кажи як є. Що сталося? – стривожилась Олена. – Мені здається, що […]
Але зате влітку під час канікул Віка відпочивала душею та тілом, цілі дні проводячи на дачі у затишному будиночку, побудованому цим же чоловіком
– Галя, привіт, – почувся у слухавці сумний голос подруги. – Уявляєш, знову мене мій довів. Наварив картоплі в мундирах, нарізав оселедець шматками, покрив зверху цибулею, та ще й розливного […]
Марина зупинилася. Вона повільно повернула голову, зустрівшись очима зі свекрухою. У них читалося все: і втома від постійних причіпок, і образа за несправедливі натяки, і роздратування. Але вона мовчала. Поки що мовчала.
Квітневе сонце било в очі, змушуючи мружитися. Марина котила візок по розбитій доріжці, об’їжджаючи калюжі. Пакети з продуктами відтягували лікоть, а Мишко нарешті заснув після години примх у крамниці. Ще […]
– Ось воно що! – свекруха сплеснула руками. – Значить, не твоя дача? А коли восени врожай збирати, так одразу твоя стає? Коли банки із заготовками забирати – так не відмовляєшся! – Я не просила цих заготовок, – тихо промовила Марина. – Ви самі їх приносите, а потім дорікаєте.
– Марино, відчиняй! Я знаю, що ти вдома! Наполегливий дзвінок у двері вирвав Марину з блаженного забуття. Вона насилу розліпила повіки і подивилася на годинник: 10:12. Усього чотири години сну […]
Увечері, коли всі зібралися, Марина не могла зосередитись. Вона дивилася на чоловіка – такого коханого, такого рідного – і відчувала, як очі наповнюються слізьми. Як вона могла так безглуздо втратити гроші? – Щось ти сьогодні якась сумна, – зауважив Сергій, обіймаючи її.
– Та куди ж він подівся? – всоте пробурмотіла Марина, опускаючись на карачки та заглядаючи під диван. Її руки тремтіли, а серце калатало десь у горлі. Вона методично обшукала кожну […]
Робота офіціанткою в такому закладі — не її мрія, але єдиний спосіб дотягнути до народження дитини. За ці місяці вона навчилася терпіти біль у ногах, нудоту від запахів з кухні, холодні погляди відвідувачів. Вона знала одне: головне — щоб дитина народилася здоровою.
Десь у центрі Дубаю, серед веж зі скла й сталі, де кожна вулиця дихає розкішшю, а повітря пахне грошима, розташовувався ресторан «Перлина Сходу». Це було місце для тих, хто може […]
– Нікуди я зі свого будинку не піду. Я тобі так скажу, Сашко. Якщо я тобі заважаю, ось поріг на сім доріг. Ти молодий, голова розумна. Іди, шукай квартиру, та живи, як хочеш. Вчитися не захотів, отже іди працюй. Хоч щодня нових дівок води.
– Знаєш що, внучок мій милий! Якщо я вам так заважаю, то тут варіант тільки один. Ні до доньок більше не поїду, ні до друзів, та і до подруг йти […]