— Я прийняла його як сина мого чоловіка, — відрізала вона, і в її голосі прорізалася сталь. — Але я не його мати й не його спонсор. Ти і його рідна мати несете за нього фінансову відповідальність. Не я. І якщо ти ще раз спробуєш залізти в мою кишеню заради потреб своєї колишньої родини — ми говоритимемо не про поїздку Кирила, а про твою поїздку з моєї квартири
— Леро, я хотів з тобою поговорити про дещо важливе. Про Кирила. Дмитро підійшов до неї ззаду, коли вона сиділа у глибокому кріслі з книжкою. Він поклав руки їй на […]
— Мамо, ти ж обіцяла нам допомагати, поки ми не станемо на ноги, — сказала я, коли вже трохи прийшла до тями. — Доню, я допомагала вам 15 років. Ви обоє вже дорослі, у вас свої родини, — відповіла мама спокійно. — А як ми? Як нам тепер без твоєї підтримки?
На прощання з татом мама приїхала з круглим животом. Вона поклала переді мною на стіл конверт з євро і сказала: — Доню, це останній конверт. Відтепер будуть тільки подарунки внукам […]
– Так, ану, швидко збирай свої речі, і щоб за п’ять хвилин тебе тут не було! Не встигнеш за п’ять хвилин – вилетиш із квартири голою, – спокійно сказала Ліля. – А ти штани одягни! З тобою буде окрема розмова…
– Лілю, – сказав за вечерею Микита, – я з понеділка якийсь час буду вдома працювати. – Довго? – Запитала дружина. – Не знаю, тижнів зо три, може, місяць. Шеф […]
Коли онук занедужав я принесла з дому свіжий суп, кашу та запечені яблука. Я хотіла бути корисною. Але невістці це не сподобалось. Додому я йшла з важким серцем. Чого-чого, а такого я від рідних людей не очікувала
Коли онук занедужав я принесла з дому свіжий суп, кашу та запечені яблука. Я хотіла бути корисною. Але невістці це не сподобалось. Додому я йшла з важким серцем. Чого-чого, а […]
– Візьми, дві тисячки хватить? – запитала мама слабким голосом. – Не хочу, щоб ти на мене витрачався. В тебе ж сім’я. І знаєте що? Антон взяв ті гроші. З немічних рук рідної матері він забрав останнє, навіть не завагавшись.
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі, сидів Антон. Його мешти виблискували так, ніби він щойно вийшов […]
— Зачекай, то в тебе трикімнатна квартира? — здивувався Діма, вперше дізнавшись про просторе житло дядька. — І при цьому ти хотів, щоб вони жили у мене в двокімнатці, а не у тебе? — Ну, я ж там живу, — буденно пояснив дядько. — Мені потрібен особистий простір. А ти молодий, звик до орендованих куточків, тобі не звикати.
— Квартира твоя!? А я її вже родичам пообіцяв, вибач — пізно передумувати!… … Сонячні промені пробивалися крізь запилене вікно, малюючи на підлозі химерні візерунки. Діма сидів на єдиному вцілілому […]
Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю, і можна відпочивати, – усміхнулася вона сама собі і пішла готувати вечерю. Тільки-но жінка ввімкнула плиту, як раптом на телефон прийшло якесь сповіщення. Валентина взяла телефон зі столу, і побачила, що на її електронну пошту надіслали якесь відео. – Цікаво-цікаво, – промовила жінка і відкрила відеозапис. Валентина швидко переглянула це відео і… Остовпіла від побаченого.
Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю, і можна відпочивати, – усміхнулася вона сама собі і пішла […]
Не можу я її ось так просто вигнати. Ну і що, що мама мені все залишила? І не важливо, що Марта не завжди себе добре поводила, – думала собі Ганна дивлячись на Марту, що прийшла з похиленою головою у відчаї. Коли батька не стало, Марта приїхала. Стояла в новій шубі й мовчки витирала очі. Але не допомогла ні в організації похорону, ні в прибиранні двору. Все лягло на плечі Ганни – як і завжди. Те саме було і з матірʼю, а тепер сестра, нарешті, все зрозуміла
Не можу я її ось так просто вигнати. Ну і що, що мама мені все залишила? І не важливо, що Марта не завжди себе добре поводила, – думала собі Ганна […]
– Наш Єгор видний, а взяв опудало якесь! А я ж казала йому, щоб на медичку подивився. Все при ній, красуня, та й професія дуже корисна. Адже не пізно ще, весілля лише завтра.
– Що він у ній знайшов! Ні пики, ні шкіри. Худа, як дошка, схопити нема за що. Спереду немає і позаду немає. Коли нафарбується, то ще й нічого, а без […]
– Що це? – запитав він, пробігаючи очима по рядках. – Це угода про поділ майна, – спокійно відповіла Ольга. – Я подаю на розлучення. Сергій зблід. – Що? Але чому?
Ольга завмерла в дверному отворі, не вірячи своїм очам. Перед нею стояла Віра Павлівна, яку вона не бачила вже три роки. Поруч переминався з ноги на ногу чоловік Сергій, винувато […]