Бідненько ти тут живеш, мамо. Але ти сама винна. Мала будинок, і все Лілі віддала, – Максим відразу почав картати маму. Валентина Федорівна не мала йому що сказати на це, тому просто опустила голову. – Мамо, я пропоную тобі жити з нами. Продавай цей будиночок, гроші, звичайно, тепер я заберу. І ще, пенсія у тебе хороша – також все будеш мені віддавати, – скомандував Максим. Валентина Федорівна глянула на нього і рішуче відповіла. – Ні, діти, ні до кого більше я не поїду. У вас своє життя, а у мене своє
– Збирайся, мамо, поїдеш до мене жити, – скомандувала дочка Валентини Федорівни, щойно з хати розійшлися люди. Вдома був поминальний обід за батьком, якого не стало дуже раптово. Він хоч […]
Рита прийшла на прийом до психологині. Олена уважно її вислухала. Жінка була вагітна і переживала, чи її коханий одружиться з нею. – Що ж… – сказала Олена. – Насамперед вам слід зрозуміти саму себе. Ця дитина ваша… Рита дістала телефон, скинула виклик, і поклала його на стіл. На екрані з’явилася фотографія, яка привернула увагу Олени. – Я зовсім байдужа, так? – запитала Рита. – Що? – відволіклася від фото Олена. – Ні, звісно… Маргарито, вибачте мені за запитання, але… Ви знайомі з моїм чоловіком? Бачу ви обіймаєтеся і посміхаєтесь на фото. – Із вашим чоловіком?! – ахнула та. – Взагалі-то цей мій наречений! Це мій Мишко! Олена оторопіла
Олена підготувалася до зустрічі нового клієнта. Залишалося ще трохи часу, і можна було насолодитися ароматним напоєм, що підбадьорить. Маргарита прийшла трохи раніше, Олена запросила її увійти. Це був останній клієнт […]
Олена повернулася додому з відрядження, зайшла в кімнату до чоловіка. – Привіт, я вдома! – сказала вона, і опустилася в крісло. – Як з’їздила? – запитав, без особливого інтересу Віктор. – Добре, – коротко відповіла вона. – Що сьогодні приготуєш на вечерю? – запитав чоловік. – Бо мені вже набридло їсти одні напівфабрикати. – Нічого готувати я не буду, – несподівано сказала Олена. – Вечері не буде, Вітя. І мене незабаром теж не буде. – В сенсі тебе не буде? Що ти таке говориш? – Віктор підвів здивований погляд на дружину, не розуміючи, що відбувається.
Олена повернулася додому з відрядження, зайшла в кімнату до чоловіка. – Привіт, я вдома! – сказала вона, і опустилася в крісло. – Як з’їздила? – запитав, без особливого інтересу Віктор. […]
– А що це ми тут робимо? Чому в чужий будинок ліземо?
– Все, Настю, між нами все скінчено! Я хочу справжньої родини, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я довго чекав, терпів. Мені потрібний син. Я вже подав на розлучення! […]
– А ти хто така, щоб мені вказувати? – спитав свекор, і голос його став жорсткішим. – Це моя квартира, я господар! Що хочу, те й роблю
Галина сиділа на кухні. За вікном мрячив вересневий дощ. У квартирі пахло вогкістю і чимось невловимо старим, наче час тут зупинився років двадцять тому. Вона зітхнула, дивлячись на пожовклий абажур, […]
— Куди встигнути? У РАЦС чи що? — запитав Артем. — Їй всього вісімнадцять, та й нареченого ще не бачили. Напевно, такий самий шмаркач… — Тату, Микиті вже двадцять виповнилося… — Треба ж, який старий
— Мамо, тату, у мене для вас новина! Бабусенько, раз уже ти тут, можеш приєднуватися. Софія переможно поглянула на батьків. — Тату, ну залиш уже свій тренажер, у мене важливе […]
Я нічого не сказала, я підбігла і Ритку відтягла, Льоня навіть отямитися не встиг. Але тут босоніжки мої нові підвели мене: нога підвернулася і я стала падати, а за собою і Ритку потягнула, звалилися обидві. Ритка верещить на всю вулицю, а я все одно її не відпускаю, раз уже впали, вирішила всю злість на ній вимістити… ой, як згадаю, соромно мені досі… треба ж, так зірвалася я
Ольга зупинилася навпроти перукарні, у вікні що світилося промайнула донька її хорошої знайомої – Соломія була вже майстром. — Зайти б, чи що, — подумала Ольга Петрівна, — треба ж […]
Микола не вірить, що Артем його син. Він не сказав це прямо, ні. Він з тих, що мовчать, але очима вже виносять остаточну оцінку. Дивиться на дитину, як на чужого. Питає, чому очі не такі, як у нього, чому міміка “якась не наша”. Він заходить у кімнату, коли малий спить, і не гладить, не торкається. Лише дивиться і мовчить. І я знаю — в його голові вже крутиться думка про тест. Не тому, що він хоче правди, а тому, що втратив до мене довіру. А я не знаю, як жити з чоловіком, якого потрібно переконувати в очевидному. І найгірше – я не знаю, чи зможу потім йому пробачити
Микола не вірить, що Артем його син. Він не сказав це прямо, ні. Він з тих, що мовчать, але очима вже виносять остаточну оцінку. Дивиться на дитину, як на чужого. […]
Як кісточка від вишеньки врятувала Ярославу від невдалого заміжжя. Жінка і досі дякує, чоловіку, який «підклав» у пиріг тверду вишневу кісточку.
Ярослава ніколи не відрізнялася яскравою зовнішністю. Мила дівчина, не більше. Не було в неї ні грошей на красу, ні часу на перукарів та стилістів. Одягалася охайно, але небагато. Такі дівчата […]
Нещодавно я дізналася, що мій брат приїде з заробітків і грошей багато привезе. Інша б раділа, а я засмутилася. Поки його не було, я батьківську хату в селі на себе оформила, але він прописаний тут і його частка тут є. У Романа характер зовсім не простий, ми з ним ніколи не ладнали, тепер я й не знаю, що далі буде
Знаєте, іноді люди розповідають історії життєві, в яких хочуть похвалитися чимось, або радіють за когось, мені самій приємно таке читати. Але я маю зараз таку ситуацію непросту, в якій сама […]