Коли мами не стало, сестра приїхала з Польщі, хоча перед тим чимало років не з’являлася в селі. Коли маму провели, ми з нею сіли розмовляти. Виявляється вона розлучилася з чоловіком, тепер одна залишилася з дітьми і хоче мамину хату, хоча доглядала її я
Я сиділа на ґанку маминої хати, і холодний вечірній вітер обіймав мене, ніби намагаючись розігнати всі ті спогади, які так вперто не хочуть відпускати. Нещодавно літні ночі були ще теплими, […]
– Олеже, завтра до нас приїде мама! – гукнула Олега дружина Лариса. – Моя мама, чи твоя? – запитав Олег, зайшовши на кухню. – Моя, Олежику! – відповіла та. – Ну, так би й сказала, що теща, – сказав чоловік. – Що їй вже треба? – У неї є серйозна розмова, – сказала Лариса. – Що-о-о?! – ахнув чоловік. – Що може бути серйозніше за її заміжжя? Одружився я з тобою, то була одна теща. А тепер ще й тесть є! Невже в них діти будуть? – Про що ти думаєш, Олеже! – махнула рукою Лариса… Теща приїхала вранці і запросила їх у несподіване місце
– Олеже, завтра до нас приїде мама! – гукнула Олега його дружина Лариса. – Моя, чи твоя? – Олег зайшов до Лариси на кухню. – Моя, Олежику! – Ну, так би й […]
Федір повернувся додому з роботи. – О, ти що тут робиш? – здивувався чоловік, побачивши в коридорі дружину. – У мене неймовірні новини. Твоя коханка забрала мої прикраси! – раптом сказала Валя. – Що? Яка коханка? Про що ти взагалі говориш? – Федір зупинився, здивовано дивлячись на дружину. — Я повернулася додому і виявила, що якась жінка, розгулює по будинку в моєму халатику, і заявляє, що вона твоя коханка! – пояснила Валентина. — Валю, клянусь, у мене немає і ніколи не було жодної коханки! – сказав чоловік. Але Федір навіть уявити не міг, хто і для чого прикинувся його коханкою
Валентина сиділа у вітальні з чашкою чаю, поволі перегортаючи старий фотоальбом. Кожен знімок зберігав маленькі спогади: весілля – які ж вони були молоді та щасливі, перша спільна відпустка, будівництво їхнього […]
В Олени не стало батька. Майже слідом за ним Олена поховала і маму… Пройшло трохи часу й жінка подзвонила сину свого батька від першого шлюбу – Валерію. На поминки він приїжджав і у них була домовленість – треба було виконати останню волю батьків. До цього вони ні разу не зустрічалися. Валерій жив далеко і з батьком не спілкувався. Так склалися обставини… Валерій зміг не одразу приїхати – на роботі не відпускали. І ось чоловік нарешті приїхав. Вони з Оленою зустрілися. Жінка глянула на нього і аж застигла від побаченого
Втрата батьків у будь-якому віці найважче випробування. А якщо це відбувається майже одночасно, то взагалі лихо… Від цього Олена ніяк не могла отямитися. Ще зовсім недавно мама й батько Олени […]
Тетяна розлучилася з чоловіком Андрієм. Рік після розлучення тягнувся повільно. Спочатку Тетяна ще готувала вечерю і нишком виглядала у вікно. Чекала його… Але, час минав і жінка звикла до самотності. А потім вона познайомилася з Максимом. – Тетянко, – якось сказав той. – Давай одружимося? – Це дуже серйозне рішення, – почервоніла жінка. – А я не кваплю! – посміхнувся Максим. Тетяна думала тиждень і таки наважилася прийняти пропозицію. Жінка призначила Максиму побачення і вирушила на зустріч. Раптом на вулиці вона помітила чоловіка. – Боже мій, та це ж він! – подумала Тетяна. Вона не вірила своїм очам
– Ти не розумієш, я зовсім не мав радості в житті, – сказав Андрій Іванович до дружини Тетяни Сергіївни. – Я вставав, ходив на роботу, повертався додому, але все одно робив […]
Ларисо Федорівно, ви ж знаєте… Часи зараз такі… Нам потрібні молоді, з новими ідеями… – говорила директорка, старанно уникаючи її погляду. – З новими ідеями? – гірко перепитала Лариса, дивлячись на стос паперів, які ще вчора розбирала ночами. – А те, що я тридцять вісім років віддала цій школі, це… не ідея? Вона сиділа в кабінеті, тримаючи в руках офіційний наказ про вихід на пенсію. Ніхто не питав, хоче вона цього чи ні. Так, у паспорті вже шістдесят три, але ж вона ще могла працювати. Голова свіжа, пам’ять добра, руки втомлювалися, та серце ще горіло роботою. – Це не я вирішила, – м’ялася директорка. – Є наказ відділу освіти
– Ларисо Федорівно, ви ж знаєте… Часи зараз такі… Нам потрібні молоді, з новими ідеями… – говорила директорка, старанно уникаючи її погляду. – З новими ідеями? – гірко перепитала Лариса, […]
– Оленко, не плач. Все буде добре, – Валерій Миколайович обійняв мене за плечі, коли я плакала на кухні після чергової сварки з його сином. По-батьківськи. Тоді я зрозуміла, що полюбила свекра більше, ніж свого чоловіка. Не як жінка чоловіка, а як дочка батька, якого в мене ніколи не було
– Оленко, не плач. Все буде добре, – Валерій Миколайович обійняв мене за плечі, коли я плакала на кухні після чергової сварки з його сином. По-батьківськи. Тоді я зрозуміла, що […]
— Я на онука сьогодні тисячу гривень витратила — не хочете їх повернути? — обурено спитала свекруха
— Я на онука сьогодні тисячу гривень витратила — не хочете їх повернути? — обурено спитала свекруха. Олена завжди знала, що Валентина Петрівна її не схвалює. Не схвалює її як […]
Чоловік прийшов до тями у палаті й почув розмову дружини з його рідним братом: — Ну не кажи так… Якщо він… ну, якщо не вибереться… Це найпростіший шлях. Але ж мені потім із цим жити…
Ігор спробував поворухнути пальцями — марно. Усе тіло наче заклякло, скам’яніло. Жодного руху. Де він? Що сталося? Пам’ять — наче стерта, всередині — порожнеча, лише уламки образів, мов биті дзеркала. […]
Я не могла повірити своїм очам: він змінився до невпізнання. У мене в голові крутилися сотні запитань. Як він дізнався про мій приїзд? Чому вирішив з’явитися саме зараз? І що це за машина у нього? Та й вигляд його був зовсім іншим, ніж я пам’ятала. Коли ми одружувалися, мені було 18, а Олег був на 6 років старший. Він обіцяв мені безтурботне життя, запевняючи, що зі мною нічого поганого не станеться.
Автобус привіз мене та таких же заробітчанок, як я, до Львова. Там нас пересадили у менші мікроавтобуси, і вже залежно від напрямку ми рушили далі. Найголовніше було не переплутати свої […]