Таке відчуття складається зі спілкування з нею, що тільки вона одна на всьому білому світі й народила, тільки їй материнство дається ціною героїчних зусиль і повного самозречення. Ось ні в кого більше з матусь не ріжуться зубки, не буває у діток нездужань, не видаються безсонні ночі. І головне, була до дитини зовсім іншою.
— Сина я розумію, — говорить Любов Вікторівна. — Це ж просто неможливо вже жити з таким скиглієм. Рішення розлучатися не підтримую, але розумію. — А що, прийняв рішення йти […]
Мені не потрібні були квіти. Не потрібні цукерки. Я навіть не просила дзвінка. Просто хотіла, щоб Іван згадав. Щоб згадав, що я не лише його “Галинка”, яка подає борщ на обід і тримає дім у порядку. А жінка, якій болить. Особливо в такі дні, як цей – День матері
Мені не потрібні були квіти. Не потрібні цукерки. Я навіть не просила дзвінка. Просто хотіла, щоб Іван згадав. Щоб згадав, що я не лише його “Галинка”, яка подає борщ на […]
— Я, наприклад, не хочу унітази чистити. І жити в цій квартирі не хочу — від неї якимось стареньким духом пахне. Та й спати удвох на дивані — це негігієнічно. Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, — звернулася вона до матері
— Ну що, мої любі? Вступили обидві? Молодці які! Ти, Віко, куди вступила? — спитала бабуся. — На бухгалтерський облік, — відповіла онучка. — А ти, Ніно? — На юридичний. […]
Катя не могла зрозуміти причину маминої роздратованості. Вона взагалі останнім часом виглядала втомленою і ніби засмученою чимось. Часто відчувала себе недобре, вік дається взнаки, видно
– Дочко, не переживай ти так, ну не поступила, значить не доля тобі бути медиком. В інше місце треба пробувати, куди вистачить балів. – Ні, я тільки в медичний хочу. […]
– Мамо, тату, ну що ви через якусь дрібницю один одному нерви тріпаєте? Ви можна сказати один з одним ціле життя прожили, повинні притиратися один до одного, а у вас навпаки, постійна сварка йде, і йде вона на шкоду вашому здоров’ю
Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. – Яке нове? […]
– Мамо! Ти у своєму розумі? На честь чого ми повинні продавати свою квартиру, та ще й кредити брати, щоб віддати гроші Григорію? – Все, що він украв, – вибач, що я називаю речі своїми іменами – він віддав матері та братові. От нехай тепер вони його витягують. Це буде справедливо, – заявила Ірина.
Чоловік уже тиждень був у відрядженні, обіцяв приїхати сьогодні надвечір. Тому Ірина могла дозволити собі поспати якомога довше – обід готувати не потрібно, а з вечерею вона встигне. Але її […]
– Сусідка молода залишила понянчитися, – почала пояснювати мама. – Вона одна живе, без чоловіка, працює допізна. Заплатила мені за тиждень наперед, хоч я і відмовлялася. Були б у вас діти, я б зі своїми онуками няньчилася, а так, ось чужих виховую. Раз ви не вмієте дітей робити…
Подружжя зустрілося на вокзалі – там же, де тиждень тому і попрощалося. Так вийшло, що Іван їхав на тиждень у відрядження в одне місто, Галина поспішала на гастролі в інше. […]
Вечір плавно перетікав у ніч. Подружжя, прибравши сліди чергових посиденьок, сиділо на веранді й пило чай, насолоджуючись рідкісними хвилинами тиші. Максим уже спав у своїй кімнаті. – Треба щось робити, Вікторе, – тихо сказала Олена Петрівна. – Так далі не можна.
Олена Петрівна задумливо дивилася на гори немитого посуду, що височіли над раковиною, і відчувала, як усередині повільно закипає глухе роздратування. Її руки, вкриті сіткою дрібних зморшок, злегка тремтіли. За вікном […]
Рита мовчки кинула слухавку і одразу ж занесла номер тепер уже колишнього чоловіка в чорний список. Туди ж полетіла і його нова дружина. Без жалю, стиснувши зуби, стримуючи ридання, що підступали. Ні, вона не дозволить їм сміятися над нею, не дозволить побачити свій біль. Відтепер у її житті Антона немає – а отже, і поводитися потрібно відповідно!
Антон пішов від Рити несподівано, у дощовий травневий вечір, залишивши на кухонному столі ключі від квартири й обручку. Мовчки зібрався, застебнув велику чорну валізу – і вийшов у залиту золотим […]
Ви це спеціально робите? Ну невже не можна запам’ятати, що каструлі у нас не в цій шафці зберігаються, – вкотре повчала мене невістка. Її дуже дратувала моя присутність, і це було відразу видно, хоч вона нічого прямо і не говорила. Я приїхала з Італії, син мені виділив окрему кімнату. Якщо чесно, я думала, що у великому будинку для мене можна щось і краще було знайти, бо зараз моя кімната швидше комірчину якусь нагадує
– Ви це спеціально робите? Ну невже не можна запам’ятати, що каструлі у нас не в цій шафці зберігаються, – вкотре повчала мене невістка. Її дуже дратувала моя присутність, і […]