— Олексійко — вилитий мій Федька, тільки й залишилося мені від нього приємне на згадку на все життя… — з усмішкою повторювала Алла, дивлячись на синочка. — Так казала я тобі, не йди за нього, — буркотіла бабуся Олена Петрівна, — одразу ж видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить
Алла переживала не найкращі часи. Її шлюб розпався, і вона, мов поранена пташка, знову повернулася до рідного селища. Тут, на щастя, поруч була улюблена бабуся, яка безмежно любила свою онуку […]
Ти завжди була впертою, але зараз не час. Світлано, хіба ти сама не розумієш, що ти маєш переїхати до батька, бо йому потрібно, щоб зараз хтось був поруч? – каже мені мій рідний брат Святослав. Я на кухні мила посуд. Люди вже розійшлися після поминального обіду за нашою мамою, а мій брат вирішив, що зараз чудова нагода нам поспілкуватися, а якщо точніше, то він захотів вирішити всі проблеми моїми руками. З братом у нас давно стосунки ніякі, я з ним вже довший час не бачилася і не спілкувалася, як і з батьками, хоч і живемо ми в одному місті. Справа в тому, що мій брат завжди був любимчиком батьків, і через нього не любили мене
– Ти завжди була впертою, але зараз не час. Світлано, хіба ти сама не розумієш, що ти маєш переїхати до батька, бо йому потрібно, щоб зараз хтось був поруч? – […]
– Подарунок? – зрадів Андрій, дивлячись на велику коробку. – Подарунок це добре. Я люблю подарунки. А що це за подарунок
Віра прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці у неї була велика сумка, а в другій велика коробка. – Твій вдома, сподіваюся, – спитала вона у […]
– Це неважко було зробити, – спокійно відповів Олексій. – Я просто зіставив кілька фактів і дійшов до такого виходу. Я ж теж маю гіркий досвід у таких справах…
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через кілька хвилин, викликана співробітниця вже сиділа за столом навпроти директора підприємства. – Світлано Миколаївно, – звернувся […]
– Ох, Зоє, ну й наївна ти. Та давно у вас сім’ї немає. Так, живете за звичкою. Ось що вас пов’язує, окрім твоєї прихильності
– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний, що нормальних мужиків немає, чи що?! – Люблю я його, недолугого… Хоч і виробляє. Десять років […]
Я завжди вважала, що сімейне щастя тримається на дрібницях, але того ранку, коли побачила, як Ігор безсоромно валяється в робочих штанях на моїй свіжій постелі, я раптом збагнула: якщо зараз не зупинити це безладдя, ми обоє загрузнемо в ньому по саме горло
Я завжди вважала, що сімейне щастя тримається на дрібницях, але того ранку, коли побачила, як Ігор безсоромно валяється в робочих штанях на моїй свіжій постелі, я раптом збагнула: якщо зараз […]
-Я піду від тебе і дитину ти ніколи не побачиш! – кричала Жанна. – Я хочу, щоб у нас була нормальна родина! Без сторонніх! -Жанно, заспокойся! У нас немає у сім’ї сторонніх! – намагався вгамувати дружину Саша. – Олена теж наша дочка!
-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? – Олександр здивовано глянув на дружину. -Ну як? Так і здамо! – Жанна змахнула кучері. – У […]
– Ніно, це моя сестра, – насупився Степан. – Не можу я сказати їй, щоб не приходила.– А що ти пропонуєш? – роздратовано спитав Степан. – Виставити їх за двері?
Ніна з чоловіком дивилися телевізор, коли у двері подзвонили. – Ти когось чекаєш – запитав Степан. – Ні, – відповіла дружина, встала з дивану і пішла відкривати. На порозі стояла […]
— А ми з бабусею купуємо недорогі продукти. Вона в мене дуже дбайлива. Ось, наприклад, часто бере свинячі ноги для холодцю, вони дешеві. Довго їх бабуся варить: так, що кісточки потім м’які стають, ось собаки і з’їдають їх дочиста. А нам бульйон на холодець або на борщ залишається
Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи з косою, що трималася на звичайній гумці, коли інші шестикласниці хизувалися модними стрижками. Взимку – у […]
— Як там кажуть: у вас товар, у нас купець, – сказав Дмитра тато. — Так-так, так і кажуть, – погодився Олег. — А давайте за знайомство, – запропонувала Алла, – так легше буде, і не соромтеся, ми з Шурою старалися
Рука Алли, за звичкою, поставила на стіл зайву тарілку. — Когось ще чекаєш? — помітив Олег, чоловік. — Ой, зайва! — схаменулася господиня. Та не встигла вона й блюдце прибрати, […]