Прийшлося вчити Таню усього, від їсти зварити, до господарку обходити
Ольга бачила, що сусідка її запримітила і зараз важило лиш одне – чи вона з коляскою проїде швидше, зробивши вигляд, що нікого не бачить, чи сусідка таки наздожене. – Добридень, […]
Я чекала на цей ремонт, як на чудо. А вийшло так, що тепер кожна полиця у спальні нагадує мені не про наш з Миколою новий етап життя, а про смак його мами. Бо навіть штори ми обирали з нею. Точніше, вона їх просто принесла. І сказала: ось, це воно. Як тут не розплакатись, коли ти навіть не впевнена, чи твій дім – це ще твій?
Я чекала на цей ремонт, як на чудо. А вийшло так, що тепер кожна полиця у спальні нагадує мені не про наш з Миколою новий етап життя, а про смак […]
Поставила чоловіка перед фактом: про твої гульки знаю, очі на них не закрию, збирай речі, йди, розлучаємося. І тут виявилося, що йти чоловікові нікуди
— Я, звісно ж, тішуся, що після стількох років Лев почав спілкуватися з Іриною, нехай вона його й обвела навколо пальця зі спадком колись, але до чого тут я? — […]
Рита зі своїм хлопцем Миколою зібралися на ювілей її матері. – Я вже підготувала подарунок, – сказала Рита Миколі. – Це коробочка, а в ній гроші. Мама колекціонує такі коробочки – з квітами, ручної роботи… На ювілеї все йшло добре. Рита трохи хвилювалася. Хвилювалася за маму, за коробочку і за Миколу, який їв найбільше, дивуючи гостей своїм апетитом. Подарунки почали дарувати ближче до кінця свята. Коробочку від Рити іменинниця помітила одразу. Було приємно отримати фінансовий подарунок. Мати Рити полізла в коробочку по гроші і… Аж почервоніла від побаченого
– Ну що, заїдеш до мене? Мама салатик нарізала, плов з учорашнього дня залишився, – голос Миколи звучав гордо, наче його особистий кухар щойно приготував вечерю для королеви, не менше. […]
– Ти моя дружина, а значить маєш поводитися і піклуватися про мене так само, як і моя мати! І це не обговорюється більше! Зрозуміла мене
– Що це? – Павло завмер у дверях кухні, дивлячись на тарілку з пастою, яку Марія щойно поставила на стіл. – Спагеті з соусом болоньєзе, – відповіла Марія, витираючи руки […]
Таня вирішила розлучитися з чоловіком. Той почав збирати свої речі, а вона занедужала. На роботі Таня з’явилася аж у понеділок. Сергій усю суботу й неділю збирав свої речі, перевозив до батьків і заборонив Тетяні допомагати йому. – Ти точно одужала? – запитала колега Яна. – Точно, – відповіла Таня. – Давай тоді по каві? – запропонувала Яна. Таня неохоче кивнула. Їй не хотілося розповідати подрузі, що вона розлучається з чоловіком… Увечері Таня чекала свій автобус. Коли вона зайшла в нього, то застигла від побаченого
– В мене подих перехоплює, коли він повз проходить. – сказала Яна подрузі. – Не знаєш, у нього хтось є? Таня знизала плечима, налила гарячу воду в чашку і пішла […]
Я свасі по телефону згадала все. І як вони і копійки на забаву після розписки мені не дали, і що на хрестини до онука з образком, що в церкві безкоштовно роздавали, прийшли, і що коли її дочці потрібні були гроші на лікування, вони лиш сказали: нічим помогти не можемо, лишень молитвою. Я ж одна живу, бо чоловік пішов до іншої, коли Сергійку було 10 років, і ніколи yе жалілася, працювала на двох роботах, а після і на городі капарила, щоб сина прокормити
Я свасі по телефону згадала все. І як вони і копійки на забаву після розписки мені не дали, і що на хрестини до онука з образком, що в церкві безкоштовно […]
Денис повернувся додому з відпустки. – Віро, я вдома! – гукнув з коридору чоловік. Але у відповідь була тиша. Чоловік зайшов на кухню, заглянув в кімнату, жінки ніде не було. – Та що ж це таке?! – невдоволено сказав сам до себе він. Денис зайшов у спальню, відкрив шафу, щоб розкласти свої речі, і здивувався…речей Віри у шафі не було. Чоловік швидко взяв свій мобільний, і набрав номер жінки. Але і тут Віра не відповіла. Раптом на тумбочці, Денис помітив якийсь аркуш паперу. Денис взяв його, прочитав і… застиг від обурення
Віра та Денис жили разом вже понад два роки. Ні в нього, ні в неї квартири в місті не було, тож їм доводилося винаймати житло. Це була невелика однокімнатна квартира, […]
Ліда варила на кухні борщ, коли назад повернувся Олег. – Лідо! До мене мама дзвонила! – радісний чоловік одразу прибіг до дружини. – Сказала, що вона зараз до нас заїде! Має які хороші новини! – Що за новини? – запитала Ліда. – Не знаю, сказала, що все пояснити, – посміхнувся Олег. За півгодини у двері подзвонили. – Доброго дня. Проходьте, я всю чаю зробила, – запросила свекруху Ліда, як тільки відкрила двері. – Лідо, ось тримай це тобі! – несподівано сказала свекруха, як тільки переступила поріг і простягла невістку якусь папку. Ліда взяла її, відкрила і аж ахнула від побаченого
– Лідо. Мама купує собі житло. Вона продала два будинки у селі, своїх батьків та батька, машину діда. – Купує? – Так. – А чому нам не сказала? Може їй […]
– Ось тобі, а не хлопчика, сама по мужиках шастай, дитину не чіпай! Наш Юрко, наш і крапка! А ти йди … йди з богом … Ех Вірко, Вірко … що ж ти наробила …
– Мамо, знайомся, це Віра, моя наречена, ми одружуємося, мамо! Людмила Василівна дивилася на дівчину, дааа, несподівано. Де Віталик і де дівчата, вірніше – дівчина, та ще й така. Красива, […]