– Валю, це що, нове пальто? – Степан зупинився посеред ярмарку біля Оперного і пильно глянув на моє нове пальто кольору стиглої вишні за 2500 гривень, яке я місяць ховала за коробками в коморі. – Та ти що, Степане, – я невимушено всміхнулася, поправляючи пампух на тарілці, – це ж позаторішнє, з розпродажу! Просто давно не носила, бо зими м’які. Він підняв брову, оглянув мене з ніг до голови
Моя маленька таємниця: Як я ховаю нові покупки від Степана Мене звати Валентина, і я маю невеличку таємницю, яка додає трішки гумору в моє сімейне життя зі Степаном. Кожен раз, […]
– Мишко, не будь дурнем! – казала Віра Степанівна своєму синові. – Ти молодий ще й не знаєш, що таке чужа дитина! Жодної романтики не буде, а одразу побут – повзунки, суміші, крики ночами. Тебе дратуватиме, що це не твій кровний син, а якогось чужого хлопця, а тобі ще його виховувати треба, гроші вкладати!
Спочатку Наташа не сподобалася Вірі Степанівні – якась вона безпородна: блякла, маленька, волоссячко сіреньке, зачесані в мишачий хвостик. Чомусь їй уявлялося, що в її Мишка буде інша обраниця – довгонога […]
Віктор прокинувся від шуму в коридорі. Чоловік глянув на іншу сторону ліжка, Рити поряд не було. Він підвівся з ліжка, вийшов в коридор і остовпів. Дружина стояла біля вхідних дверей. Одною рукою вона пригортала до себе маленького сина, а у іншій була, зібрана заздалегідь, сумка. – Ти куди?! – здивовано запитав Віктор. – Я поживу у батьків…Я йду від тебе, – несподівано оголосила Рита. – Як йдеш? Чому? Що сталося? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Маргарита Петрівна хотіла піти від чоловіка двічі, але щоразу поверталася. Заради сина. Вперше пішла до батьків, коли Віктор загульбанив після народження Сергійка. Просто не змогла закривати очі на його витівки, […]
– Доню, пусти батька пожити! – Видав татусь. Донька тільки очі витріщила від несподіванки…
– Мамо, що там у вас трапилося? – засмучено запитала Еля свою матір. – Нехай сам тобі розповість! – уперлася рогом Світлана Ігорівна. – Начебто дорослі люди, а поводитесь, як […]
На зустріч однокласників з нагоди 20-ти річчя закінчення школи Оксана йти не хотіла, але однокласниці Христині вдалося її вмовити. Сукня, зачіска, макіяж – Оксана хотіла виглядати якнайкраще, бо знала, що там зустрінеться з своєю суперницею, а колись найкращою подругою Світланою
Десять пропущених викликів. Але Оксана вперто не брала слухавку від колишньої однокласниці Христини. Вона вже чула про зустріч однокласників з нагоди 20-ти річчя закінчення школи. Та для себе вирішила – […]
— Я тобі віддала свою квартиру. Не для того я все життя працювала, щоб на пенсії жити в когось «тимчасово». Якщо не хочете мене бачити — поверни мені мої квадратні метри, — обурилася мати
— Я тобі віддала свою квартиру. Не для того я все життя працювала, щоб на пенсії жити в когось «тимчасово». Якщо не хочете мене бачити — поверни мені мої квадратні […]
— Ти, дівка, зіпсована якась. Жінка, що не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Що це за хата в нас без онуків-то
— Жінка, яка не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Так свекруха моя каже, — Марійка зітхала й гірко посміхалася. — А ти не слухай, — різко й несподівано […]
Через деякий час жінка з подивом помітила, що цього місяця її зарплата стрімко витікає. Не вдалося звично відкласти п’ять тисяч у скарбничку. Мало того, довелося з неї діставати. Степан усе їв і нахвалював, але колишньої радості у Варвари це не викликало. До того ж чоловік став залишатися на вихідні. Жив він, як виявилося, з мамою, тож до себе не кликав.
– Не думав, що ти така! – Яка? – Дріб’язкова! – Це я дріб’язкова?! Ах ти, скнара! Варвара схопила ополоник, що висів на стіні, і погрозила ним, ніби зброєю. Степан […]
Маргарита Петрівна не терпіла крадіжок, вона була правильною, порядною жінкою, росла у правильній сім’ї, де будь-які огріхи суворо каралися. У власній родині вона трохи пом’якшала, бо чоловік, Микола, не дозволяв занадто суворо ставитися до сина. Але владна, схильна до домінування натура вимагала задоволення, а тут такий випадок…
— Мамо, це Наталка. Ната, це моя мама, Маргарита Петрівна. А де батько? — Мишко потягнув дівчину за собою, та, несміливо кивнувши жінці перед собою, зробила кілька кроків і зупинилась. […]
Увечері забрала дітей, обійняла їх і вперше за довгий час не почувалася безпорадною. Вони сміялися, ліпили вареники, Настя розповідала, як хлопчик з її класу закохався в однокласницю. Артем колупався в борошні. А в кімнаті за стіною Артем пив пінне. Мовчки. Один.
– Маріє, ти сама все прекрасно розумієш, – Артем зняв окуляри і поклав їх на стіл. – Ну не можу я зараз допомогти. У мене на роботі завал. Марія замовкла. […]