Давно мріяла про золотий ланцюжок із кулончиком. Пригледіла симпатичний, та й виклала за все 24 тисячі заощаджень. Додому принесла — милувалася довго, на роботі похвалили — зі смаком вибрала, гарно виглядає. І задоволена Вероніка Семенівна ходила аж цілий тиждень. А потім про купівлю дізналися діти та їхні нові родичі
— Ой, ну просто цирк із цим подарунком. Усі пересварилися, мені всі нерви витріпали, пропала вся радість від купівлі, та ще й донька тепер уся в образах. Про невістку — […]
— А що робити? Зібрала все в один великий чорний пакет, у яких сміття виносять, відвезла до неї на дачу, біля хвіртки залишила, зателефонувала, щоб забирала, — розповідає Світлана. — Цікаво, продавати піде? Доньці віддасть? Чи викине? Речі ж ношені, що не кажи
— А що робити? Зібрала все в один великий чорний пакет, у яких сміття виносять, відвезла до неї на дачу, біля хвіртки залишила, зателефонувала, щоб забирала, — розповідає Світлана. — […]
– Ірино,якщо ти все ж підеш завтра на роботу, то додому вже й не вертайся – так голосно вигукнув Андрій, що аж сусіди прокинулись. Та коли чоловік наступного дня повертався з роботи, то сам не зміг потрапити до квартири
Теплий серпневий вечір обіймав багатоповерхівку на околиці міста. Вітерець гойдав листя тополь, а з вікон лунали звуки вечірнього життя: хтось готував вечерю, десь гавкала собака, а в квартирі на п’ятому […]
Я не уявляла, що день прощання з Юрою буде таким, а вже тим більше – що зустріну там її. Христина, його коханка, стояла поруч із домовиною, тримаючи вінок із написом: “Твоя назавжди”. Я ледь повірила своїм очам
Я не уявляла, що день прощання з Юрою буде таким, а вже тим більше – що зустріну там її. Христина, його коханка, стояла поруч із домовиною, тримаючи вінок із написом: […]
— Розумієш, є жінки для сім’ї, як ти, а є — для тіла, — промовив він буденним тоном, ніби пояснював загальновідому істину. — Я вас не порівнюю, ви в різних категоріях. Ти — мати моїх дітей, берегиня домашнього вогнища і все таке. А з Кристиною… Ну, це інше. Мені потрібні обидва варіанти, розумієш? Я ж чоловік, зрештою!
— А якщо я відмовлюся йти? — Тоді я подзвоню своїм батькам, і тато приїде. Ти знаєш, як він до тебе ставиться. Особливо якщо йому показати це листування. — Гаразд, […]
Юля вилетіла на ювілей свекрухи на добу раніше за інших, і, щойно вмостившись у кріслі літака, здригнулася — хтось несподівано окликнув її на ім’я…
Вона нервово крутила ремінець сумки, стоячи в черзі на реєстрацію. До ювілею свекрухи — точніше, вже колишньої — залишалася ще доба, але Юля навмисно обрала ранній рейс. Вона знала, що […]
— Ти ж знаєш, у нас все складно… Я просто хотів, щоб було по-людськи… Ми розраховували… Аня… Вона просто… — А я? — перебила вона. — Я не людина? Зі мною по-людськи не треба? Він мовчав…
З кухні долинали голоси: — Якщо все вкладемо в будинок — вистачить на нормальну ділянку. Їй кімнату зробимо. Все одно їй не довго залишилось. Я, якщо чесно, вже втомилася. Я […]
– Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.
– Людо! Ти вдома? – покликав дружину Василь, увійшовши до квартири. – Я на кухні, – відповіла Людмила. Сьогодні вона прийшла додому раніше і зайнялася приготуванням вечері. Василь роздягнувся, вимив […]
— Це мій син. Я сам упораюся. Не впорався. Спочатку пив вечорами — горе заливав. Потім зранку почав. Роботу втратив. Жив на пенсію своєї матері та залишки допомоги. Галина приїжджала. Мишко відчиняв — худий, очі величезні. У квартирі сморід. На столі порожні пляшки. Іван на дивані, неголений, брудний.
— Бабусю, забери мене, благаю. Тато знову п’є. Чіпав мене вчора. Я не хочу тут жити. Будь ласка… Голос Михайла тремтів у слухавці. Галина вчепилася в телефон так, що аж […]
Яна з Віктором вирішили одружитися. – Ти не розумієш, синку! – галасувала мати Віктора – Олеся Ігорівна. – Ця дівчина тобі не пара! Чоловік спробував пояснити матері, що любить Яну. – Мамо, будь ласка, зрозумій мене, – благав Віктор. – Ми кохаємо один одного! Однак Олеся Ігорівна залишалася непохитною. Вона наполягала на своєму… Але за два тижні до весілля ситуація зненацька змінилася. Олеся Ігорівна раптом заявила, що більше… Не проти весілля! – Ну що ж, якщо ти так вирішив, то нехай буде по-твоєму, – сказала вона сину. Яна відчула, що мати Віктора щось задумала. І тут на весіллі сталося несподіване
Весілля Яни та Віктора мало стати одним із найщасливіших днів у їхньому житті. Вони давно мріяли про цю подію, планували кожну деталь, обирали місце проведення урочистостей, запрошували гостей. Однак одна […]