– Нічого собі! То ти ще цілий рік збираєшся у Сашка на шиї сидіти? – Вигукнула свекруха
– Яна, ти не забула, що ми в суботу йдемо до батьків? – Запитав Олександр дружину. – Не забула. Саша, а може, не підемо цього разу? Адже це не день […]
Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам стільки капусти? Ту, що ми в минулому році посадили, ледве з’їли, – бурчав Микола. Бабуся Ганна дивилася на них і не могла зрозуміти, чому вони на дрібницях сперечаються, зітхала і час від часу пригадувала: – А от твій дід був інакший. Міг тиждень мовчати, як образиться. А потім візьме – і зробить мені табуретку нову. Без слів. А я знала: це «вибач»
– Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам […]
Я разом із дружиною переїхав до її батьків, щоб заощадити на оренді та мріяти про власну квартиру. Життя з її батьками здавалося тимчасовим компромісом, але однієї ночі я почув дивні звуки з підвалу. Побачивши тещу Олену в бордовому халаті, яка таємно спускалася вниз, я зрозумів, що в цьому домі ховається щось незвичайне
Я разом із дружиною переїхав до її батьків, щоб заощадити на оренді та мріяти про власну квартиру. Життя з її батьками здавалося тимчасовим компромісом, але однієї ночі я почув дивні […]
Валентина дізналася, що у Павла зʼявилася подружка Марія. Жінка з’ясувала, де вона живе, і вже наступного дня зустріла її біля будинку. – Здрастуйте, ми з вами знайомі? – ввічливо поцікавилася Марія у Валентини. Та єхидно посміхнулася. – На щастя, познайомитись ми з вами не встигли… – сказала вона. – Бажання такого немає. Ви зустрічаєтеся з моїм чоловіком! – Із вашим чоловіком?! – здивувалася Марія. – Павло, що не казав вам, що він має сім’ю? – запитала Валентина. – Рекомендую вам дати йому спокій! Із цими словами Валентина пішла. Марія не знала, що й думати
– Мда-а! – похитала головою Валентина, пройшовшись по квартирі брата. Вона зазирнула в холодильник, перевірила всі кухонні шафки, розчаровано видихнула і сіла до столу. – Отак ти й живеш, значить? […]
– Свєтка твоя хоче мене вморити! Віднеси суп в лабораторію! Вона, напевно, туди чогось підсипала! Все ніяк не дочекається, коли мене не стане! Зі світу мене зжити хоче! – Голосила свекруха
– Свєтку свою не приводь! Це мій ювілей. Не хочу бачити її за своїм столом! – категоричний тон матері вибив Антона із рівноваги. Він спробував заперечити: – Мамо, вона моя […]
Вже котру ніч Марта не може заснути: минуле знову приходить до неї у снах, у думках, які вужем перетискають їй горло, не дають дихати, стискають за серце. Не розуміла, чому саме тепер те, що сталося більше двох десятків літ, точить свіжою раною. Що б не робила, чи то в хаті, чи на господарці, повертає свій погляд туди, де закінчується межа між її і обійстям Ганни, де виросла і білопінно зацвіла вишенька. Ніхто її там не садив, тому ні Марта, ні Ганна не розуміли, звідки взялося це деревце. Хоча… Жевріє у душі Марти страшна здогадка: ця вишенька – не інакше, як якийсь знак, посланий їй згори, пересторога – покаятися за свій гріх, відкритися нарешті Господу. І Ганні
Вже котру ніч Марта не може заснути: минуле знову приходить до неї у снах, у думках, які вужем перетискають їй горло, не дають дихати, стискають за серце. Не розуміла, чому […]
– Так, сів і сиди! І ніяких сліз та шмарклів! Думаєш, ти тут потрібний комусь? Батько просто тебе жаліє. У нього буде інший син, нормальний, без вічного ниття. А ти покотишся до своєї матері! – Вирувала Лєра, не здогадуючись, що його батько все чує
– Я не хочу до тата… Тітка Лєра сказала, що тато мене більше не любить, – Максим обійняв коліна й уткнувся в них, сидячи на ліжку. Аліна завмерла. Здавалося, все […]
Одного разу дивна жінка сказала: – У вас буде троє дітей. Двоє – від природи. Один – від Бога. За добре серце. За терпіння. Шлях буде важким, але світлим
– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? […]
Я завжди вважала, що моя сім’я – це я і мама, міцний дует, який не потребує нікого іншого. Мама виховувала мене сама, повторюючи, що я – її найбільше диво, плід великої любові. Але правда виявилася іншою: я була таємницею, яку вона ховала від світу. Мій батько, Роман, мав іншу сім’ю, дружину й дітей, а мама була його дамочкою на стороні
Я завжди вважала, що моя сім’я – це я і мама, міцний дует, який не потребує нікого іншого. Мама виховувала мене сама, повторюючи, що я – її найбільше диво, плід […]
— Мамо, я тобі ромашок нарвав, – у кулачку 5-ти річного сина букет із трьох квіточок, – я хотів ще один букет нарвати, але раптом у мене буде братик, а я не знаю, чи можна хлопчикам дарувати квіти. — Можна, – впевнено каже мій чоловік, погладжуючи мій живіт, – ось ти колись подарував мені найкращу квітку на землі, твою матусю
— Я от не розумію, у тебе взагалі є хоч якась гордість?! – почула я від коханки мого чоловіка, – Усе, пішов мужик від тебе, кинув, не хоче жити з […]