— Все буде як годиться. На облік стане, у себе пропишу. Донечці улюбленій мізки вправлю, але це потім. Головне, що Ольга заспокоїлася і вирішила, що далі робити буде. – Світлана, охнувши, потягнулася і раптом усміхнулася, дивлячись на подруг. – А все-таки я вам втерла носа, подруженьки мої! Прабабою першою стану я
— Галинко, а у тебе теж світла немає? – Світлана Іванівна важко піднялася сходами на веранду сусідської дачі. — Що? – Галина Сергіївна виглянула з кухні й усміхнулася сусідці. – […]
Чоловік був певен, що він мене ощасливив, одружившись зі мною, в кожній нашій суперечці аргументом було: «Де би ти зараз була, якби не я?». І у мене всі ці двадцять років підступно дрижали коліна, бо й справді, де б я була, сільська дівчина, не красуня і не розумниця? Але тепер я отримала відповідь на своє запитання
То був ранок суботи, звичайний ранок, такий і двадцять років ранків до того, чоловік невдоволено брязкав на кухні посудом, щоб мене розбудити. Все, як завжди, адже я мала з винуватою […]
…Одружилися вони з Ігорем вісім років тому. У них була звичайна родина. Їхня донька Міла тільки нещодавно пішла до школи.
– Шановні гості, а чи не час господарям відпочити? – обурено сказала Лана, наче чайник, що скипів. – А що таке? – щиро здивувалася Зоя Аркадіївна, свекруха, не вловивши ноток […]
Я давно знала, що чоловік мені зраджує. Ми вже 20 років у шлюбі, тому знаю Ігоря, як саму себе. Тож, коли раптом він змінив стиль, почав спортом займатись, причепурився. Згодом дедалі частіше десь пропадав.
Я давно знала, що чоловік мені зраджує. Ми вже 20 років у шлюбі, тому знаю Ігоря, як саму себе. Тож, коли раптом він змінив стиль, почав спортом займатись, причепурився. Згодом […]
– Невже так важко допомогти? Тобі ж це нічого не варто! – сказала сусідка. – Чому не варто? Дуже навіть варто – і час втрачаю, і нерви витрачаю. Ви думаєте, що це так легко? Загляньте в оголошення – скільки репетитори з англійської за одне заняття беруть!
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути зробити ремонт у дитячій кімнаті до того часу, коли її […]
Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та гроші забирає, а я все сама та сама. Проблема була проста: Ганна хотіла, щоб усе в господарстві було чітко й вчасно. Петро ж жив так, як йому виходило, поспішати кудись він не любив
– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна […]
Моя невістка заборонила онукам відвідувати мене. Разом із їхнім сміхом вона позбавила мене сенсу повсякденного життя
Моя невістка заборонила онукам відвідувати мене. Разом із їхнім сміхом вона позбавила мене сенсу повсякденного життя. З моєю невісткою Богданкою ніколи не було легко. Вона перфекціоністка, стримана в емоціях: дитячі […]
Я слухала свого чоловіка і ковтала сльози. Він мене не розумів, життя нашого не розумів. Ота різниця у менталітетах, про яку мене дівчата наші попереджали таки давалась взнаки. Маріо все ніяк не міг втямити, чого я мушу допомагати своїй матері. Те що у неї крім мене ще восьмеро дітей для нього не було аргументом
Я слухала свого чоловіка і ковтала сльози. Він мене не розумів, життя нашого не розумів. Ота різниця у менталітетах, про яку мене дівчата наші попереджали таки давалась взнаки. Маріо все […]
— Ти думаєш, що слабка, бо потребуєш допомоги. А я думаю, що сильна — бо приймаєш її, — сказав Остап, коли дівчина, наче присоромлена, опускала очі додолу. — Чому ви мені допомагаєте? — Бо я бачу — ти не опустила рук. І ще… бо я давно сам. А з тобою поряд — відчуваю життя
Марта прокидалась о шостій. Не тому, що хотіла. А тому, що її трирічна донька Софійка вже тихенько стояла біля ліжка й шепотіла: — Мамусю, сонечко встало. —Я бачу, моє маленьке […]
— Бабусю Наталю, спасибі велике за вашу увагу і бажання підтримати нас. Але ми змушені відмовитися від твого подарунка, — посміхнувся Дмитро і повернув бабусі ключі від квартири. Наталія Максимівна змінилася в обличчі. Вона, здавалося, не очікувала такого повороту подій
На гамірній весільній вечірці, серед гучних привітань і танцювальних ритмів, гості завмерли, побачивши, як бабуся нареченого простягає йому зв’язку ключів від квартири. — Діма, Свєточка, дорогі мої внуки, прийміть мій […]