Раптом на гачок дідусевої вудки різко сіла риба! — Ого! — прошепотів я. — Дідусю, тягни! Дідусь почав повільно піднімати вудку, але раптом риба зробила різкий ривок, і дідусь, замість того, щоб стояти твердо, став хитатися, наче на човні. — Ой, здається, дідусь скоро стане рибою! — реготав я, дивлячись, як він намагається втриматися.
— Тату, ти серйозно збираєш нас у ліс із бабусею та дідусем й ночівлею? — запитала мама, перевіряючи список речей. — Так, так, Віро, — усміхнувся тато, перекидаючи на плече […]
Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що та самотня зараз, і нема кому їй допомогти. Одна внучка Оленка є, і то дівчина живе в місті, в село навідується не часто. Хата у Ганни – стара, дерев’яна, але міцна. Під вікном – липа, посаджена ще її чоловіком Миколою, коли вони лише побралися. Самій зібратися на ту липу, щоб наламати гілок, Ганні було не під силу, тому вона взяла кілька зелених віт у сусідки, і подякувала. – Ганно, а як ви святкувати збираєтеся? Вже щось приготували? Якщо ні, то я вас усім пригощу, бо і голубці зробила, і борщику зеленого зварила, – запропонувала Марія, сусідка років на двадцять молодша
– Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що […]
Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
– Мамо Фая, ти як тут? Ми ось з Антоном проходили повз, йдемо з магазину, вирішили зайти, дещо й тобі купили, – обіймала Юля свою не рідну матір. Вони так […]
Зайшовши до банкетної зали, щоб перевірити підготовку до весілля сина, Лідія зблідла, випадково почувши розмову сватів. Що вона зробила після цього, ніхто не очікував…
Зайшовши до банкетної зали раніше за всіх, щоб перевірити підготовку до весілля сина, Лідія зблідла, випадково почувши розмову сватів. Що вона зробила після цього, ніхто не очікував… Свинцеве небо, що […]
— Сиджу, на годинник дивлюся, а їх усе немає й немає… Уже серце не на місці. Ось і почала дзвонити і в село їхнє, а потім і в лікарню… Ось мені й повідомили… Жах якийсь, Антоне… Що тепер буде з діточками? — Дітей не кину, – сухо відповів Антон пошепки
Антон був щасливий у шлюбі недовго. Три перші роки, не більше. Потім став помічати пристрасть дружини до шкідливих звичок. Повертався вечорами додому, а Люда вже була напідпитку. І навіть думка […]
У Тані не стало чоловіка Олексія. Були сороковини. Людей прийшло багато. Були й зовсім незнайомі. Після поминок усі розійшлися, а Таня взялася за прибирання. Сусідка, яка допомагала готувати, теж пішла. Їй треба було забирати дітей з дитячого садка. Зненацька Таня побачила якусь жінку. Вона виходила з кімнати, яка колись належала їхній дочці, а тепер там був робочий кабінет Тані. – У вас чудова квартира! – заявила незнайомка. – А ви хто і чому все ще тут? – запитала Таня. – Гості вже всі розійшлися. – Я Лариса, і я спеціально лишилася! – сказала та. – Ви маєте дещо знати. Скоро все дістанеться мені! Таня застигла від несподіванки
Сороковий день пройшов відколи в Тетяни не стало чоловіка. Людей було багато, жінка навіть не очікувала стільки, хоч приготувалася. Колеги і друзі прийшли, деякі без попередження, і їх виявилося більше […]
— Тепер сідай і шукай в Інтернеті, як приготувати для чоловіка найсмачніший борщ. А як знайдеш – ласкаво прошу до плити! – поблажливо посміхнувся чоловік. — Інгредієнти в тебе вже є, не дякуй! Я на роботу, повернуся годині о сьомій. І дуже сподіваюся, люба, що чекати на мене будеш не тільки ти, а й каструля ароматного борщу
— Ну ви хоча б стукати навчіться! Ми дорослі люди і маємо повне право робити, що завгодно у своїй кімнаті! — Який сором! – ахнула пенсіонерка, зрозумівши, що до чого. […]
– Мамо, навіть не думай про це! Нікуди ми собаку прилаштовувати не будемо! І я тобі забороняю на цю тему говорити зі мною чи з Вірою!
Інна Сергіївна похмуро зиркнула на собаку. Ні, вона цілком непогано ставиться до тварин, але завжди була категорично проти того, щоб їх тримати вдома. Ну, гаразд, ще кішечку… Куди не йшло… […]
— Наталю, та май же совість! Звідки в моїй квартирі могла взятися твоя шафа? Усе, що тут є, — моє, і нічого, крім твого мотлоху, тобі тут не належить. — Та ви що? А нічого, що ми ці меблі з Артемом для малюка купували? Чи вам це невідомо
Під суворим поглядом свекрухи, Наталка збирала свої речі. Ані сльозинки, ані жодної іншої емоції. Лише холодне усвідомлення того, що вона, Наталя, завжди знала: саме так усе й закінчиться. — Наталочко, […]
Через пів року збентежена Лариса залишилася із заповітом. Папірець був, а от майна не було! Вона довго кричала і вимагала перевірити все, але на жаль…
Сороковини по покійному чоловіку добігали кінця. Народу було багато, Тетяна навіть не чекала стільки, хоч була до цього готова. Колеги та друзі прийшли, деякі без попередження, і їх виявилося більше. […]