Я тихенько забрала телефон з коридору, сіла в ліфт і розплакалася. Образа душила мене. Цю однокімнатну квартиру, в якій зараз живуть син з невісткою, я їм віддала просто так. Це була моя спадкова квартира, і я її відразу на сина переписала
“Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила. Куди вона могла подітися?”, – говорю я сама до себе під дверима квартири сина. Я була […]
Тобі 56 років, татові за рік шістдесятка стукне. Ти ще скажи, що ти білу сукню одягнеш? Ну це ж смішно. Тридцять років жили без шлюбу, двох дітей на світ привели, а тепер, на старість літ надумали, що так жити не гоже, і весілля захотіли?
– Мамо, я на це шоу-весілля не піду. По-перше, не маю в що вдітися, а по друге, це смішно. Тобі 56 років, татові за рік шістдесятка стукне. Ти ще скажи, […]
— Ти дуже часто ходиш до свого батька. Завжди йому щось треба. А в тебе, між іншим, є чоловік, якому ти у вихідні маєш пельмені ліпити
— Діма, я до тата заїду у вихідний.Попереджаю заздалегідь, бо встанеш, а мене немає. — сказала я чоловікові, вже взуючись, щоби піти на роботу. — Ти дуже часто ходиш до […]
— Баб Зоя?.. — прошепотіла вона, і голос її здригнувся, мов крига під весняним сонцем.Та сама Зоя Іванівна. Сусідка з п’ятого поверху. Та, що підбирала її на сходовому майданчику, коли мати, п’яна й безсила, кричала в стіну, а батько зникав, як дим. Та, що годувала її оладками з варенням, поїла чаєм, гладила по голові, коли Світлана плакала від болю та приниження. Та, що казала: «Ти не одна, дівчинко моя. Я тут».
Поспішаючи додому по УДЗ, вона поступилася місцем в автобусі літній жінці. Але щойно крижані пальці стиснули її зап’ястя… Дорога додому тягнулася, наче стара плівка, що застрягла у проєкторі — повільно, […]
Якщо ти вже спитала моєї думки, то я проти, – сказала мені донька, навіть не замислившись. – Виходити заміж у твоєму віці, мамо, не найкраща ідея. Я сиділа з телефоном у руці, наче мене хтось облив холодною водою. Щойно наважилася поділитися новиною, а тут таке. – А що в цьому поганого? – перепитала я, намагаючись, щоб голос звучав спокійно. – Нічого поганого, просто тобі цього не треба, – відказала вона. – Краще поїдь знову в Італію, ще років десять зможеш працювати. А коли повернешся, тоді й поговоримо про це
– Якщо ти вже спитала моєї думки, то я проти, – сказала мені донька, навіть не замислившись. – Виходити заміж у твоєму віці, мамо, не найкраща ідея. Я сиділа з […]
“Подивися, які красиві речі!” – сказала свекруха, насміхаючись. Я поглянула на старий одяг і відчула, що це не комплімент. Це був її спосіб показати, що я ніколи не досягну її рівня
“Подивися, які красиві речі!” – сказала свекруха, насміхаючись. Я поглянула на старий одяг і відчула, що це не комплімент. Це був її спосіб показати, що я ніколи не досягну її […]
Після сніданку, коли Катя пішла до школи, вони сиділи на кухні за чаєм. — Не шкодуєш? — запитав Борис. — Про що? — Що впустила мене в своє життя. Багато клопоту з чоловіками. — Поки не шкодую. А ти? — Я? — він взяв її за руку. — Я давно так не відчував себе… вдома. — Вдома?…
Анна стояла в черзі до каси і відчувала, як втома тисне на плечі. Робочий день видався важким, а тепер ще й ця нескінченна черга в супермаркеті. Попереду якийсь мужик у […]
– Я кому сказав – переписуй! Так і будеш все життя гірше за інших! А я з тебе хочу зробити людину! – почула Яна голос цивільного чоловіка Ігоря, не встигнувши увійти до передпокою
– Я кому сказав – переписуй! Так і будеш все життя гірше за інших! А я з тебе хочу зробити людину! – почула Яна голос цивільного чоловіка Ігоря, не встигнувши […]
— Ти кажеш, я дорікаю тобі шматком хліба? Катю, ми вже півроку харчуємося їжею з доставки, тому що у тебе «немає часу» готувати. Хоча весь твій час — це сон до полудня, фітнес-клуб і балачки з подругами. Я обіцяв тобі турботу і захист, так. Але я підписувався на шлюб, на партнерство. А отримав на свою шию красиву, але дуже дорогу в обслуговуванні дитину, яка вважає, що їй все належить за правом народження. — Я зрозуміла. Ти просто заздриш.
— Льошо, дивись, яка краса! Ну просто казка, правда? Треба брати квитки, дівчата вже купили, я одна залишилася. Катя пурхала по залитій сонцем вітальні, немов яскравий тропічний птах, що випадково […]
– Значить, виганяєш, – з ненавистю процідила свекруха…
– Щоб я вас більше не бачила тут, на МОЇЙ ділянці! Зрозуміло? Негайно йдіть. Михайло вас проведе. І прислухайтесь до моєї поради, Антоніно Петрівно, – придбайте собі заміський будинок. І […]