– Знаю, що я небажаний гість, – спокійно сказав батько, простягаючи Олексію пухкий конверт. – Але ж ти мій син. – Не прийти в такий день – гріх. Наречена у тебе диво, впевнений, вона буде найкращою дружиною
Вперше Олена побачила батька свого чоловіка, Олексія, на їхньому весіллі. Він не був запрошений – просто з’явився в залі, не звертаючи уваги на блискавки в очах своєї колишньої дружини Галини […]
— Ти розумієш, що залишила голодними цілу купу людей?! – обурювалася в слухавці Алла Прокопівна. – Як тобі не соромно?
— Ти розумієш, що залишила голодними цілу купу людей?! – обурювалася в слухавці Алла Прокопівна. – Як тобі не соромно? — Мамо, у мене можуть бути свої справи, – спокійно […]
Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. – Мамо, не звертай увагу, у неї просто такий характер, – заспокоював Ігор. – Нічого, притремося. Марія й справді старалась не брати до голови те, що невістка її недолюблює. Але як бачила, що Настя гримнула шухлядою чи мовчки вийшла з кімнати, коли та щось питала – було неприємно. Невістка постійно мовчала і лише скоса дивилася
– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. Марія – 65-річна жінка, давно вдова. Син […]
— Я більше не буду терпіти неповагу. Не буду виконувати всі домашні справи одна. І не буду питати дозволу на те, щоб працювати і розвиватися. — Добре, добре, — він кивав, як школяр, який отримав зауваження. — Все буде по-іншому. Обіцяю. — А ще, — продовжила Катя, відчуваючи, як всередині неї розпалюється давно придушена сила, — я хочу, щоб ти вибачився за всі ті роки принижень. За кожен раз, коли ти говорив, що я нічого не варта.
Катя стояла на колінах перед холодильником, збираючи уламки розбитої тарілки. Руки тремтіли — не від холоду, а від того внутрішнього напруження, яке накопичувалося місяцями. За спиною гримів голос Олександра: — […]
Вона буквально прописалася на кухні, куди тепер неможливо було потрапити. За всієї своєї любові до приготування їжі, Валентина Дмитрівна абсолютно не враховувала, навіть думки не допускала, що у всіх можуть бути різні смаки. — Погані ви їдці, – сміялася прабабуся, навертаючи свої котлетки зі смаженою на салі ж картоплею.
— Єгоре, Даринко, виходьте, прабабуся Валя приїхала! Шестирічні двійнята швидко і з неприхованим інтересом вибігли зі своєї кімнати до коридору. Вони ніколи в житті не бачили Валентину Дмитрівну, але знали, […]
Грошей у сім’ю він приносив все менше і менше, а до дружини став вимогливішим. То йому м’ясо не так засмажили, то сорочку не ту подали. Мілана пам’ятала, як її мати все робила і намагалася, іншого досвіду вона не мала. Готувала вона добре, порядок у будинку завжди був, холодильник повний. – Знову пізно? На роботі допізна, а зарплата зменшується. Може, вже поміняєш роботу?
Мілана втратила батьків, коли навчалася на другому курсі інституту. Єдина дитина у сім’ї. Кидати навчання було безглуздо, професія була потрібна. Звичайно, після батьків залишилися заощадження, але Мілана вирішила працювати. Гроші […]
Наступного вечора у будинку зібралися всі. Діти, їхні другі половинки, онуки. Шум, сміх, ввічливі фрази. Але в повітрі витала напруга, як перед грозою. Ніхто не почував себе по-справжньому комфортно. Василина увійшла до їдальні. На ній була довга бордова спідниця та білий светр із вишивкою. Вона трималася з гідністю. Її кроки були твердими, а погляд – пронизливим. – Доброго вечора, діти. Прошу, сідайте до столу.
Василина Миколаївна довгі роки жила в будинку на околиці села. Пречисте місце, де навесні повітря наповнювалося ароматом квітучих яблунь, а восени стежки вистилалися килимом із жовтого та багряного листя. Її […]
Марина різко обернулася.— Вона втратила ногу, — продовжив Павло. — Довго не могла прийняти себе. Вважала, що життя скінчилося. А потім зустріла людину, яка показала їй, що шрами — це просто частина історії. Не кінець, а новий розділ.
Марина притиснула долоню до лівої щоки, немов намагаючись приховати те, що і так було приховане під шаром тонального крему і пудри. Звичний жест. За два роки вона так і не […]
— Синку, ти бачиш, як вона з нами розмовляє? — у голосі Валентини Андріївни з’явилися плаксиві нотки. — У мій день народження! Я стара жінка, я думала, діти порадують… — Мамо, — Сергій раптово випростався, — Ірина права. Тепер уже всі за столом застигли з відкритими ротами. Валентина Андріївна хапала повітря, як риба, викинута на берег.
Ірина, притискаючи до грудей пакети з продуктами, штовхнула хвіртку і завмерла. Перед будинком стояло шість машин, а з двору долинали голоси, сміх і дзвін посуду. Серце пропустило удар. Сьогодні середа, […]
— Так! Витрати на весілля будуть у розмірі більше ніж пів мільйона гривень, в наш час це невеликі гроші. Половина витрат ваша, як ви того й хотіли, — Лариса Олександрівна з виглядом переваги обвела зарозумілим поглядом засмучених сватів. — Ні, ні, гості ваші. Ми згодні платити тільки за своїх. Наших усього вісім, — тут же передумала Ірина Василівна.
Ірина Василівна стояла біля дзеркала і крутила в руках вішалки з сукнями, думаючи, яка з них їй краще підійде. — Іринко, ну досить уже возитися, їхати пора, — Валерій відчинив […]