«Не сумуй, Дружок. Я ненадовго. Ось грошей зароблю і приїду. А ти поки бабцю Марію слухайся і чекай!» І Дружок чекав. Навіть коли бабця Марія, вчергове наповнюючи його миску, заплакала: «Зник твій Максимко. А ти, бідолаха, все сподіваєшся
Цього літнього ранку Дружок чекав. Він звик чекати. Літня зелень змінювалася осінньою охрою, потім зима перефарбовувала все в білий, але ненадовго – згодом вперта зелень знову перемагала. Все по колу… […]
– У батька було 750 000 гривень, будинок і Skoda Kodiaq, а нам залишив – нічого, ніби ми йому ніколи не були дітьми, – сказав Микола, а я лише мовчки дивилася на підпис під заповітом: “Тарас Ковальчук”. Чому батько розчинив нас у нулі – досі не знаю, і саме ця порожнеча болить найдужче
– У батька було 750 000 гривень, будинок і Skoda Kodiaq, а нам залишив – нічого, ніби ми йому ніколи не були дітьми, – сказав Микола, а я лише мовчки […]
Дарина з чоловіком весь день працювали на дачі у свекрів. Після роботи вся сім’я зібралася за столом. На вечерю Зоя Петрівна подала молоду картоплю із салатом. – Яка смачна! Не те що з магазину, – похвалила картоплю Дарина. – Так, цього року картопля вдалася, – усміхнулася свекруха. – Зоя Петрівно, а ви нам із собою не дасте молодої картоплі? – наважилася спитати Дарина. – Ну це вже ні! Не дам! – несподівано сказала свекруха. – В сенсі ні? Чому? Ми ж цілий день вам допомагали! – здивувалася невістка. Але Дарина навіть уявити не могла, що відповість їй свекруха
Відносини зі свекрухою у Дарини склалися нормальні. Наслухавшись страшилок від подруг, вона одразу після весілля чекала, що Зоя Петрівна почне приходити до них додому, перевіряти, як Дарина прибирає, як готує […]
Ольга нарешті купила квартиру. Так, не дуже хорошу, без ремонту й на першому поверсі… Але вона була нарешті своя! Діти раділи особистому простору і навіть допомагали з ремонтом. Меблі купували поступово… – Котлетки, як смачно! – сказала Ользі дочка. – А пам’ятаєш, мамо, як ми самі макарони їли? – Пам’ятаю, дочко, – сказала Ольга. – У житті важко буває, але треба завжди йти вперед… Раптом у двері постукали. – Хто це? – здивовано подумала Ольга. – Може, друзі дітей? Жінка відкрила двері й застигла від здивування.
Ольга нарешті купила квартиру. Так, не дуже хорошу, без ремонту й на першому поверсі… Але вона була нарешті своя! Діти раділи особистому простору і навіть допомагали з ремонтом. Меблі купували […]
Якщо мені було особливо погано — тихо повискувала, ніби відчувала мій біль. Її рівне дихання вночі стало єдиним, що не давало мені зламатися. Що стримувало від думки здатися остаточно. Якось, провалявшись увесь день у ліжку, я помітив — Лади нема. Не відгукнулася. Насилу підвівся і знайшов її біля дверей. Вона лежала, дивлячись у неї, наче чекала. Когось. Сподівалася.
Коли я зліг, поруч залишилась тільки вона… Моя старенька собака, яка не втікла і не відвернулася. Говорять, справжня відданість пізнається не в радості, а в біді. Раніше я не вірив […]
Спочатку Сашко просто ошелешено дивився на кількість родичів. Племінники, брати, сестри, їхні чоловіки, дружини… Навіть імена всіх він вивчив тільки через кілька тижнів, а вже запам’ятати, хто кому ким доводиться… Але поступово розібрався і зрозумів, що йому в цій родині теж добре. Приємно, коли тебе чекають на свята, коли будь-якої миті прийде допомога, варто тільки попросити, а іноді й без прохання.
– Сашко, Маринка телефонувала! Катя впоралася. Хлопчик, три двісті, п’ятдесят чотири сантиметри. – Чудово! – Питає, чи будеш ти хрещеним? Твоя черга. – Звичайно, без питань. Тетяна поговорила з чоловіком […]
А наступного дня Павла закрутили справи. Він прийшов з роботи втомлений, і тільки у вихідні він звернув увагу, що на електронну пошту прийшло кілька повідомлень.
Павло рано овдовів. Йому було всього п’ятдесят, коли його дружина, Олена, пішла з життя. Він звик, що в його будинку завжди було багато народу. А якось так вийшло, що діти […]
І, чесно кажучи, коли ви мене запросили на ваш ювілей, я хотіла одразу вас попередити, що, швидше за все, ви на цю посаду не підійдете. Але поспілкувавшись з вашою тещею, я різко позитивно змінила своє рішення. Адже у ваших професійних якостях я не сумнівалася.
— Вікторе, ти хоч список гостей на свій ювілей склав? — Маргарита поклала чоловікові на тарілку смажену курячу ніжку і картоплю, і застигла з питальним виразом обличчя, — Написав чи […]
– Він перший встиг, і ремонт вже розпочав. Він же не на все життя туди в’їжджає. Років п’ять поживуть, потім щось куплять. А тобі квартира, навіщо потрібна, ти в іншому місті живеш?
Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і ремонт вже розпочав! Мама дозволила моєму братові вʼїхати у квартиру, […]
Ну нема в мене грошей зараз, так буває. Оксано, повір, все налагодиться, а цей період треба пережити. Ігор дивився на дружину не то винуватими, не то розгубленими очима. Раптом на їхнє подвір’я забігла Ліля, колишня однокласниця Оксани, і Ігор зрадів, що це шанс перервати цю незручну для нього розмову. – Ну все, я побіг, а ви тут набувайтеся, – сів на велосипед із словами, що скоро буде. Оксана зробила чай і сіла за стіл. З її виразу обличчя відразу було видно, що у неї щось не так
– Ну нема в мене грошей зараз, так буває. Оксано, повір, все налагодиться, а цей період треба пережити. Ігор дивився на дружину не то винуватими, не то розгубленими очима. Раптом […]