Проте замість того, щоб поспішати з продажем, він із родиною вирішив частіше відвідувати Василя. Щосуботи Іван із дружиною та 7-річними синами-близнюками приїжджали в село. Діти постійно крутилися біля діда, ставили купу питань, інколи навіть повторювали одне й те саме. Але Василь не дратувався – навпаки, йому це подобалося. Відчуття потрібності поступово повертало життя у його очі.
– Сину, приїдь до мене цієї суботи. Маю до тебе серйозну розмову, – голос у Василя звучав так засмучено, що Іван не вагаючись вирушив у село рано-вранці. – Тату, що […]
Я віддавала нашій сусідці з донькою речі майже в ідеальному стані. Зрозуміти і не мала тоді, що вона виявиться такою невдячною і на хабною.
Нещодавно я зрозуміла, що не треба доnомагати іншим, адже вони рано чи пізно починають сприймати це як належне. Ми з чоловіком живемо добре. Нам вистачає на життя, на речі та […]
– Мамо, привіт! – голос сина був хвилюючим. – У нас… новина. Ми з Оленкою чекаємо двійню!– Двійню?! – вона аж сіла на ліжку. – Сину, та це ж щастя яке!
Любов Василівна тільки почала звикати до свого нового життя. Пенсія, невеличка квартира у старій панельці, тиша вранці, чай на підвіконні з видом на клумбу. Після десятків років роботи в школі […]
Я зачинила за ними двері на всі замки. Підійшла до вікна і дивилася, як вони виходять з під’їзду. Кирило щось жваво говорив, жестикулюючи. Ігор слухав його, поклавши руку на плече. Батько й син. Яка ідилія. Вони сіли в його дорогу автівку й поїхали. А я залишилася. У своїй квартирі, яку вони вже подумки поділили.
— Мам, відчини. Це я. І я не сам. Голос Кирила за дверима звучав незвично твердим, майже офіційним. Я відклала книжку і пішла в передпокій, на ходу поправляючи волосся. Тривога […]
Всю роботу ми завжди робили разом, а як ми вчили мого Павла город садити – то окрема історія, є що згадати. А потім, бабуся нас частувала чимось смачненьким із своїх фірмових страв. А ввечері ми всі разом молилися. Мій Павло завжди згадує ці моменти з особливим трепетом. Ми і багатими не були, але почувалися дуже щасливими.
Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі […]
Моя мачуха намагалася замкнути мене, щоб я пропустила її весілля з моїм батьком. Але вона допустила одну помилку — і я перетворила її ідеальний день на справжній кошмар…
Мачуха вважала себе генієм, коли замикаючи мене, хотіла завадити дійти до вівтаря. Але вона прогледіла одну дрібничку — і ця помилка обернула її бездоганний план на повний хаос. Пристебніться. Ви […]
Ольга тільки-но провела чоловіка на роботу. Раптом, на кухню, зайшов їхній двадцятитрирічний син Олег. – Мамо, – сказав він, сідаючи за стіл. – Мені треба з тобою поговорити. – Зі мною? Може, почекаємо тата і поговоримо разом? – запропонувала Ольга. – Я вирішив спочатку тобі повідомити цю новину. Я одружуватися хочу! – усміхнувся Олег. – І які проблеми? Ти доросла людина, якщо вирішив одружитися – одружуйся, – відповіла мати. – Але це ще не все…, – якось підозріло додав Олег, і зам’явся, збираючись з думками. – Є якісь інші «сюрпризи»? – захвилювалася мама. Але Ольга навіть уявити не могла, що їй повідомить син.
Ольга тільки-но провела чоловіка на роботу. Раптом, на кухню, зайшов їхній двадцятитрирічний син Олег. – Мамо, – сказав він, сідаючи за стіл. – Мені треба з тобою поговорити. – Зі […]
Максим дуже любив свою бабусю, він був дуже вдячний їй за все, що вона для нього зробила. Та якби не бабуся, то він ріс би в дитячому будинку. Батьків Максима рано не стало, хлопчику було всього 8 років. Рідних бабусь і дідусів не було, тому для нього була одна дорога – в дитячий будинок.
– Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала? Дружина лише посміхнулася, і […]
Наче грім серед ясного неба, пролунав у слухавці голос сестри:— Дмитрику! Братику, ти тільки не хвилюйся…
Наче грім серед ясного неба, пролунав у слухавці голос сестри: — Дмитрику! Братику, ти тільки не хвилюйся… Від цих слів Дмитра мороз пробіг по шкірі. Він знав: коли Марина починає […]
Не радій надарма, – тітка Галя знизала плечима. – Підростуть діти – і під дякую додому тебе відправлять. І поїдеш у свою диру. Мене он теж колись кликали… А потім ще й винною зробили, що в них життя не таке. Любов Василівна усміхнулася крізь силу, але слова осіли важким каменем. «А раптом вона права?» – подумала дорогою додому. Того ж вечора, вкладаючи малюків, вона випадково почула розмову сина з невісткою на кухні. Двері були прочинені, і голоси долітали чітко. – Олено, ну ти ж знаєш, мамі тут тісно. Як тільки добудуємо будинок, відправимо її додому
Любов Василівна тільки почала звикати до свого нового життя. Пенсія, невеличка квартира у старій панельці, тиша вранці, чай на підвіконні з видом на клумбу. Після десятків років роботи в школі […]