– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! – Заявив онук
– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! Валентина Сергіївна дивилася […]
– Мамо, благаю тебе, не віддавай мене Ларисі! Обіцяю бути доброю та слухняною! Я завжди тебе буду любити, та допомагати, – плакала Арина
– Більше ніколи не проси мене посидіти з цим дівчиськом! – верескливо кричала в слухавку червона від злості Людмила. – Це не дитина, а якийсь монстрик! Що? Та ти просто […]
Тієї ночі Ганна довго не могла заснути. Маленьке дитяче ліжечко стояло біля її ліжка. Вона чула дихання сина — таке легеньке, майже невиразне — і поклялася собі, що зробить усе, аби він виріс щасливим. Щоб ніколи не відчув себе непотрібним. За вікном шумів дощ, але в домі було тепло й безпечно. Тут, під рідним дахом, починалося їхнє нове життя. Життя без Івана, але з чимось набагато важливішим — із любов’ю, яка не вимагає досконалості.
— Це ж наша дитина, як ти можеш таке казати? — Ганна здригнулася, не вірячи власним вухам. — Подивися на нього! Ти взагалі бачиш, що з ним? — Бачу, — […]
Яна довгий час не знала, що у неї є тато. З дитинства пам’ятала маму, бабусю, подружок, а тата… ні. Мама казала, що він покинув їх, коли їй виповнився рік. У початковій школі вже розповідала, що він покинув тільки її – Яну, проміняв на інших дітей, вона для нього не існує.
– Знімай! Знімай негайно! Мама смикала дочку за новеньку фірмову курточку, за капюшон, за рукави, безжально, з люттю. Блискавка на вітровці розійшлася, з’явилася така ж дорога, стильна, синя футболка, Галина […]
— Лідіє Степанівно, так все дорого… — шепотіла вона, намагаючись відрадити. — Навіщо? У мене є пелюшки, сусідка віддала, та й ви щось відкладали, обійдемося… — Що ти дурниці говориш, купимо нове, а старе знадобиться, не переживай, — відмахнулася Ліда. Вона впевнено взяла пляшечку, комбінезон, м’який плед і іграшку-брязкальце у формі зайця. Настя несла кошик з товарами, як крихкий дар.
– Лідко, а чи правду баби кажуть, що Настя Морозенко від твого Льошки дитину чекає? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Лідка проходила повз її будинок. — А я пліток […]
Заміж Тетяна більше не збиралася, а всю себе присвятила синові і роботі. З кредитом вона розплатилася, навіть на машину собі накопичила. Весь цей час свекруха лише час від часу приходила до Тетяни в гості, і то тільки для того, щоб подивитися, як живеться її колишній невістці, адже у неї, на відміну від Тетяни, було купа проблем.
Галина Михайлівна увійшла до квартири невістки і з жадібністю почала оглядати свіжий ремонт. У її погляді була заздрість, а ще злість, тому що незважаючи ні на що Тетяна примудрилася зовсім […]
Свекруха одразу відсторонилася. Мати Тамарі допомогти не могла, жили вони дуже далеко. Чому? Після училища за розподілом Тамара поїхала за тисячу кілометрів від будинку, там і залишилася. До батьків вона повертатися не хотіла, а вони до неї й так би не поїхали. Добре, що від заводу виділили житло.
Тамара Опанасівна чекала вечірній дзвінок від доньки. Не щодня дочка дзвонить, справ багато в неї, не встигає. – Мамо, ну нарешті ти вийшла на пенсію! Скільки можна працювати, у тебе […]
Ольга розлучилася, але залишилася жити разом з дочкою в гостьовому будиночку тепер уже свого колишнього чоловіка. Продовжує працювати у нього
– Я не знаю, як у мене там на чужині складеться, тому і хочу, щоб батьки свій будинок на мене переписали, – заявила нам усім моя молодша сестра Ольга, коли […]
– Я ж прийшла тоді просто помити підлогу… А виявилося, що долю змінити. Значить так було потрібно
Маленька лікарняна палата була занурена в напівтемряву. Тьмяне світло каганця ледве освітлювало обличчя підлітка. Їй ледве виповнилося п’ятнадцять, але доля вже подарувала їй випробування, які б зламали й дорослу людину. […]
«Я порадила сестрі не заводити роман із одруженим чоловіком. Вона засміялася мені в обличчя, а тепер плаче в подушку»
«Я порадила сестрі не заводити роман із одруженим чоловіком. Вона засміялася мені в обличчя, а тепер плаче в подушку». «Я обманювала себе, що Віра врешті-решт схаменеться і повернеться до свого […]