Маргарита Миколаївна поважно сиділа на кухні за столом і пила чай з цукерками, які стояли поруч у вазочці. Раптом почувся якийсь шум у коридорі. Маргарита Миколаївна здивовано встала з-за столу. – Мамо, тату, ви вдома?! – пролунав голос її сина Дениса. – У мене для вас сюрприз! Маргарита Миколаївна застигла від здивування. – Я на кухні, синку! – гукнула вона. В ту ж мить на порозі зʼявився Денис, а за ним зайшла якась дівчина. – Це хто така?! – Маргарита Миколаївна не розуміла, що відбувається
– Ну й невістка мені дісталася, – скаржилася всім підряд Маргарита Миколаївна. – Мало того, що неосвічена, що ні роду, ні племені, та ще й внуками мене ощасливити не може! […]
Марина була вдома, коли задзвенів її телефон. Телефонували з лікарні. Сказали, що її колишня свекруха дуже заслабла. – Добре, я зараз буду, – відповіла Марина. Вона провідала свекруху, а потім поїхала шукати її сина – свого колишнього чоловіка Петра. Марина чекала біля підʼїзду його будинку. Нарешті підʼїхала машина і з неї вийшов Петро. – Чого тобі треба, Марино? – не вітаючись запитав він. – Мати твоя заслабла, – строго сказала жінка. – І що далі?! – запитав Петро. – Їй потрібен догляд, і ось іще дещо, – Марина простягнула чоловіку аркуш паперу. Петро глянув на аркуш і застиг від побаченого
Марина вийшла заміж за Петра. А значить, і свекруха в неї тепер є у близьких родичах. Але їй пощастило – мама чоловіка Тамара Марківна виявилася жінкою хорошою, розуміючою та веселою. […]
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль з пакета їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла сусідка Олена чоловікові крізь зуби, стоячи біля вхідних дверей
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла Олена чоловікові крізь зуби, стоячи біля вхідних дверей. У під’їзді витав […]
– Просто не було за що купити продукти. Тож, їсти нічого Зате ти всім допоміг і купив собі телефон, — спокійно відповіла дружина.
Андрій штовхнув двері квартири плечем, бо руки були зайняті. В одній — портфель, в іншій — коробка з новим смартфоном, який він купив по дорозі додому. Всередині все стискалося від […]
— Та знайдеться ваша дитина, гуляє десь… Мабуть, вже вдома сидить і радіє, що встигла додому прийти раніше за матір, сам так жив… Вона ж не знає, що ви всіх на вуха поставили, йдіть додому… Точно! А раптом Іринка вдома? Галина Миколаївна поспішно підскочила і помчала додому.
— Іринко, Іринко, ти що робиш? — Галина Миколаївна стояла в передпокої, тримаючи в руках сумку та пакет із продуктами. Дивно, але у відповідь – тиша. Галина Миколаївна пройшла вглиб […]
– Я, Миколо Аркадійовичу, не одна, у мене онук є. Та яка від нього користь? Такий онук, ворогові не забажаєш… – А в мене і ворогів нема. Живу за містом, свій дім, сад, тільки самотньо дуже. От думаю: треба було б когось запросити, щоб за мною дивився, та й побалакати було з ким. Суд тривав не довго. Павло впевнено йшов коридором, ніби заздалегідь знав, що виграє.
– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! Валентина Сергіївна дивилася […]
А якщо разом з хлібом потроху прикушувати цукерку «Корівка», намагаючись це робити так, щоб солодкий шматочок перемішувався з хлібом рівномірно – то ніяких тістечок не треба! Іноді бабуся, якщо не їхала до міста на базар, смажила яєчню – повну сковорідку, на салі, з помідорами. Це теж було дуже смачно, і величезна сковорода з’їдалася вщент.
Бабуся Мотря, мамина мама, кілька разів міняла місце проживання. І не просто переїжджала, а будувала новий дім. Кожного разу вона купувала невеличку хатинку, майже розвалюху, і зводила на її місці […]
— Знаєш, мамо, більше ніяких однолітків! Тепер я буду зустрічатися тільки з дорослими і відповідальними чоловіками! — повідомила Люба, коли пережила розлучення з Сашком. — Але ж у них на лобі не написано, що вони відповідальні! — заперечила Марія Василівна.
— Любаша, дивись, яка колоритна пенсіонерка! — Костя потягнув Любу за рукав. — Ось, поважаю таких! Бадьора, яскрава, жива! Вулицею йшла жінка років шістдесяти. У джинсах-кльош, у червоній футболці з […]
У нас просто найкраща мама, стільки для нас зробила! – пафосно почала говорити тост моя донька у мене на дні народження. – Це і справді так. Мамо, дякуємо тобі за все, – підхопив син. Мені було дуже приємно слухати такі гарні слова в свою адресу. Звідки ж я знала, що сказані вони не щиро. В наступному році мені буде 60, я вирішила, що святкуватиму вже ювілей, а в цей день народження ми посидимо в скромному сімейному колі. У мене є син і дочка, обоє вже мають окремі родини, і я запросила сина, невістку, дочку, зятя і трьох онуків
– У нас просто найкраща мама, стільки для нас зробила! – пафосно почала говорити тост моя донька у мене на дні народження. – Це і справді так. Мамо, дякуємо тобі […]
— Яку курку, куди прогнав? — питає бабуся, витираючи руки об фартух. — Курку, дзьобату. Вона мене дзьобнула в руку, ось! — показує хлопчик пухкеньку ручку з розпливчастим синцем і червоною цяткою там, де клюнула курка
Бабуся цілий день бігала по хаті, вибігала на подвір’я, знову в дім, і так увесь день. Сергійко дивився на метушливу бабусю, підтягнувши штанці, він теж ходив туди-сюди, наче маленький хвостик. […]