Ми з Оксаною, моєю сестрою, замислили ми дачку купити – в складчину, як то кажуть.Вона старша за мене на цілих десять років, самотня, як билина в полі, а в мене вже й донька з дітьми, та й чоловіка, царство йому небесне, п’ять років як нема.
Ми з Оксаною, моєю сестрою, замислили ми дачку купити – в складчину, як то кажуть.Вона старша за мене на цілих десять років, самотня, як билина в полі, а в мене […]
Твоя матінка відмовила моєму Данилкові в додатковій котлеті, Артеме! Я більше туди ані ногою, їй мій син – як п’яте колесо до воза, ніколи вона його онуком не вважатиме! – випалила я чоловікові вчора, повернувшись з “гостин” у його мами. Говорила, а в горлі дере – від образи, від нерозуміння.З Артемом ми у шлюбі лише три місяці. В мене є восьмирічний син Данилко від першого шлюбу. Хлопчик – душа компанії, балакучий, допитливий, завжди тягнеться до людей.
— Твоя матінка відмовила моєму Данилкові в додатковій котлеті, Артеме! Я більше туди ані ногою, їй мій син – як п’яте колесо до воза, ніколи вона його онуком не вважатиме! […]
Продати цю квартиру сама вона не могла. Квартира була Валери, дошлюбна. Оля дуже сподівалася, що чоловік переосмислить все і знайде гроші. Однак, рішення проблеми прийшло зовсім з іншого боку.
Грошові купюри були обгорнуті резинкою. Пачок було багато. За найскромнішими підрахунками, перед Ольгою лежало близько п’яти мільйонів. Спочатку вона ошелешено витріщалася на ці гроші, боячись навіть взяти їх у руки. […]
– Ваню, їм уже за сімдесят! Вони злякалися! І вони – моя сім’я! – А я що, не твоя сім’я? – Іван відклав виделку і подивився на дружину. – Вдома нікого немає, вечеря холодна. Я з роботи прийшов, а ти…
Вранці її валіза стояла у передпокої. – Валю… – почав Іван. – Не треба, – перервала вона. – Ти вирішив і зробив свій вибір. А тепер я роблю свій. Двері […]
За всі ці роки Настя жодного разу не подзвонила і не написала Ганні Вікторівні, чим посилила образу матері
Дверний дзвінок розлився по кімнатах. Ганна Вікторівна навіть здивувалася від несподіванки. — Хто ж прийшов так пізно? Невже Іванівна вирішила борг віддати… — ойкаючи, вона поплелася відчиняти двері. На порозі […]
Мамо, тобі 65. То вже такий вік поважний. Ти краще не зволікай з цим, а піди до нотаріуса та напиши на мене дарчу.
Тиждень тому в моєї мами було свято, 65 років. Вона не хотіла якось гучно святкувати. Просто запросила у гості, вдома посидіти. Я купив їй гарний букет троянд, теплий халатик та […]
Якось на початку літа біля Маріїної хати зупинилася стара автівка. Вийшла з неї молода дівчина – струнка, темноволоса, з міста, видно, бо вся в модному. – Доброго дня, – несміливо озвалася. – Ви – пані Марія? – Так, я. А ти хто будеш? – Я… я Софія. Донька Оксани. Моя мама казала, що ви їй життя врятували. Марія аж злякалася. І раптом у пам’яті виринула картина з юності: дощова осінь, мокра дівчина в чужому пальто, перелякані очі
Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова, без дітей. Її чоловіка Івана не стало ще десять років […]
Світлана жила у місті, мала гарну роботу, двоє дітей і чоловіка. Усе життя крутилось у шаленому ритмі: садочок, школа, офіс, закупи, звіти, секції. Телефон розривався від повідомлень, а календар був розписаний до останнього рядка. – Донечко, ти ж приїдеш до нас на Великдень? – дзвонила їй мама з села, лагідним, трохи втомленим голосом. – Ой, мамо, не знаю… У нас тут завал. Ще й Оленка підкашлює. Може, після свят… – пояснювала Світлана, вже думаючи про вечерю й те, що забула купити пральний порошок. – Ну то нічого. Як зможеш, то приїдеш. Ми з татом не ображаємось, але завжди тебе чекаємо
Світлана жила у місті, мала гарну роботу, двоє дітей і чоловіка. Усе життя крутилось у шаленому ритмі: садочок, школа, офіс, закупи, звіти, секції. Телефон розривався від повідомлень, а календар був […]
— Що поїсти в тебе, діду? — І тобі здрастуй, Сашко. По-перше, прибери рюкзак, щоб під ногами не плутався. По-друге — навіть діти малі знають цю істину: коли з вулиці прийшов, треба руки мити. — Діду, та не нуди ти! Ви, дорослі, мабуть, курси якісь спеціальні проходите, на яких вас вчать бурчати
— Діду, я в тебе поживу трохи. Сашко, онук Олексія Вікторовича, вже сімнадцятирічний (у сенсі, що йому все можна, бо молодий та безтурботний), цю фразу сказав радше ствердно, ніж питально. […]
«Приїжджай, сину! Поки ти на роботі, твоя дружина з іншим чоловіком крутить!» — так почалося те, що закінчилося несподіванкою
«Приїжджай, сину! Поки ти на роботі, твоя дружина з іншим чоловіком крутить!» — так почалося те, що закінчилося несподіванкою… Сергій третю годину не вгавав. Марія Василівна тихенько сиділа на кухні, […]