Вперше на заробітки я поїхала далекого 2002 року. Життя було важким. Чоловік пив, дітям не вистачало грошей ні на одяг, ні на навчання, а у квартирі все розвалювалося. Ремонту ми ніколи не робили. Після мого від’їзду чоловік почав пити ще більше.
Вперше на заробітки я поїхала далекого 2002 року. Життя було важким. Чоловік пив, дітям не вистачало грошей ні на одяг, ні на навчання, а у квартирі все розвалювалося. Ремонту ми […]
Усе, справа вирішена й оскарженню не підлягає! Будинок є, отже, гостей приймати можете. А все, що потрібно, ми з собою привеземо
– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі доньки. У садок дитину водити треба, а чистий одяг закінчився, […]
Цього вечора баба Аня налила в блюдечко молока і довго кликала кота, але він кудись запропастився і категорично відмовлявся з’являтися. Бабуся вирішила насмажити собі на вечерю картоплі. Відкрила кришку льоху, і крекчучи, стала спускатися вниз сходами. Зігнувшись і підсліпувато жмурячись, вона дісталася до відсіку з картоплею. Коли очі звикли до напівтемряви, баба Аня побачила Ваську. Він судомно дихав. Права передня лапа розпухла, ставши вдвічі товщою за ліву
Баба Аня звично змітала з підлоги розбиту чашку і продовжувала лаяти Ваську, знаючи, що той до завтрашнього ранку на очі їй не з’явиться. Раніше, коли Василь був ще молодий і […]
Молодша донечка, яка сиділа у візочку, попросила пити, і Марина ще зайшла в маленький магазинчик по дорозі, щоб купити дитині сочок, подумала, що якщо незнайомець чекав вже дві години, то ще кілька хвилин зачекає. Вона наче свідомо відтягувала час, бо в глибині душі навіть боялася, адже не уявляла, хто зараз згадав про неї.
– Марино, ну де ж ти ходиш? Там під під’їздом якийсь чоловік з величезним букетом квітів тебе вже дві години чекає, – каже сусідка Марині, яка якраз з дітьми поверталася […]
– Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос.– Так, це я, – здивовано відповіла жінка.– Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро…– Який ще Петро? – не зрозуміла Юля.– Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда…
– Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос.– Так, це я, – здивовано відповіла жінка.– Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро…– Який ще Петро? […]
Що це? — я завмерла з пакетом в руках на порозі власної кухні.— Борщ, дитинко, — відповіла Маргарита Павлівна з посмішкою, від якої мене завжди кидало в холод. — Ти ж казала, що у тебе немає часу готувати. Ось я і прийшла. Сюрприз!
— Що це? — я завмерла з пакетом в руках на порозі власної кухні. — Борщ, дитинко, — відповіла Маргарита Павлівна з посмішкою, від якої мене завжди кидало в холод. […]
— Тобі сорок років! Ти що, й далі питатимеш дозволу мами на кожен крок? — не витримала Анна й вигнала чоловіка з дому
— Тобі сорок років! Ти що, й далі питатимеш дозволу мами на кожен крок? — не витримала Анна й вигнала чоловіка з дому. Вперше Анна побачила Дмитра в кафе біля […]
— Ага, зараз, так я і зізнаюся, — розсміялася Оксана. — А щодо спадщини. Мати, звичайно, до вас не піде. Вона на вашого Богдана взагалі молитися готова. А я не така, мені гроші потрібні. Упевнена, не просто так він усі перекази робив. Хоч і ходив рідко. Впевнена, чоловік ваш — мій батько.
— Ви повинні віддати нам половину спадщини! — категорично заявила Оксана, звертаючись до Марини. — Це несправедливо, що все дісталося лише вам із дітьми! — Але так хотів мій чоловік, […]
О, слухай, що сталося! Ти ж не повіриш… Батьки мені з чоловіком щойно подарували квартиру, а свекруха вже вирішила, кому її віддати! Та ще й так, що ми майже лишилися без даху над головою.
О, слухай, що сталося! Ти ж не повіриш… Батьки мені з чоловіком щойно подарували квартиру, а свекруха вже вирішила, кому її віддати! Та ще й так, що ми майже лишилися […]
Однієї суботи все змінилося. Марта пішла до Ганни Іванівни раніше, бо Назар затримався на роботі. Увійшла без дзвінка – двері були прочинені. І коли переступила поріг, то відразу випадково почула розмову свекрухи з сусідкою. – …Та яка з неї господиня? Вона нічого не вміє! Назар і на роботу ходить, і всі домашні справи робить, а вона лише по кав’ярнях ходить. Марта застигла. Вона могла зайти й сказати: «Я все чула». Могла гримнути дверима й піти. Але щось у ній зупинило це. Вона просто зробила вигляд, що щойно зайшла
Марта приїхала в місто після весілля, несучи з собою кілька скромних речей і велику надію, що буде щаслива з Назаром – її чоловіком, добрим, уважним, трохи мовчазним, але з щирим […]