У Поліни на свята гостювала її сусідка Світлана з дітьми. – Давай подумаємо, що ми будемо готувати до святкового столу, – сказала Поліна. – Напевно, як завжди – холодець, салати… – сказала Світлана. – Ага, а ще торт спечемо, пиріжки й канапки приготуємо! – відповіла Поліна… Весь наступний день Поліна не присідала. Вона з’їздила в магазин по подарунки для дітей Світлани, а потім разом з нею вони взялися за приготування. І тут Поліна згадала дещо важливе… – Я ж зовсім забула! – раптом вигукнула вона і взяла телефон. Світлана здивовано дивилася на неї, не розуміючи, що відбувається
Поліна стояла посеред магазину і не вірила своїм очам. Невже її коханий Миколка міг так вчинити з нею?! Ще недавно вони разом планували майбутнє, сперечалися, де і як святкуватимуть новий […]
Ірина готувала обід, коли у двері подзвонили. На порозі стояв брат її чоловіка Микола. – Привіт. Щось сталося? – схвильовано спитала Ірина. – Ірино, нам потрібно поговорити, поки Віктора немає, – раптом сказав чоловік. Ірина запросила його на кухню. – Ірино, я більше не можу мовчати, – одразу сказав Микола. – Вітя мене не пробачить, але ти повинна знати. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Віктор, дещо приховує від тебе…. І вже досить давно, – несподівано сказав Микола, потім на секунду осікся, зібрався з духом і все виклав Ірині.
Ірина поправила окуляри та знову перечитала виписку з банку. Цифри не змінювалися, хоч би скільки вона вдивлялася в них. Чотири роки. Чотири довгі роки її чоловік Віктор щомісяця справно переводив […]
Його собака стояла біля лавки, на спинці якої балансувала, витягнувшись у струнку, дівчина. А на голові у дівчини, вчепившись пазурами в її шапку, сидів мокрий кіт, який вив на всю округу
— Без образ? Олю, ну скажи, що ти на мене не ображаєшся! Нам же було добре разом? Оля шморгнула носом, подивилася на Сергія і кивнула. — Було… — Ну й […]
— Миколо, а що це за мода така — нічого не розповідати, все приховувати? Я в молодості свекрусі все доповідала! — Може, і не треба було, — буркнув чоловік з-за газети. — Як не треба? Родина повинна бути дружною! А вони як чужі
Валентина вважала себе зразковою свекрухою. Вона ніколи не втручалася у справи молодих, просто цікавилася. А що тут поганого? Рідна ж родина! Коли син Олександр одружився з Аліною, жінка щиро раділа. […]
Димко рвонув було до лавочки, де залишив свого сталевого коня, але ще не добігши до неї, вже зрозумів, що велосипеда там немає. Він оббіг двір, зазирнув у всі затишні куточки, вирішивши, що хтось, вирішивши над ним пожартувати, просто сховав велосипед. Але й ця пробіжка успіхом не увінчалася
— Димко! Іди сюди, шибеник! Гайда з нами футбол! — Я?! — Димко навіть трохи отетерів від такої перспективи. — А, можна?! Діма кинув свій велосипед, у якого вкотре злетів […]
Ось уже 14 років я заміжня за Костею. Він чудовий чоловік: надійний, дбайливий, завжди був поруч у важкі моменти. Одним з найважчих був день мого першого весілля. До Кості я полягала в серйозних стосунках з Назаром і була закохана в нього по вуха.
Ось уже 14 років я заміжня за Костею. Він чудовий чоловік: надійний, дбайливий, завжди був поруч у важкі моменти. Одним з найважчих був день мого першого весілля. До Кості я […]
Ми приїхали і побачили дуже стару хату, вона була в жахливому стані. Поруч дві стайні. Лише уявіть Ліда Михайлівна досі тримала корову й курей, а ще власний город
Коли син привів Надю – я так здивувалась. Зовсім проста дівчина, така скромна в дешевому старому одязі, наче з секонд-хенду. А ми все ж міські люди, не багатії, та й […]
Ти щаслива, Надь? – якось спитала подруга, коли діти спали, а Петро лагодив паркан. – Та як сказати… – відповіла Надя. – Усе просто, без особливостей. Але ж спокійно. А що ще треба? Лариса тільки усміхнулась. Тоді Надя не надала цьому значення. Минав час. Надя не помічала, як Лариса стала постійним гостем у їхньому домі. То пиріг принесе, то раптом зайде з новинами села, то попроситься переночувати, бо «вдома темно й страшно»
Надія і Лариса дружили, здається, ще з перших класів. Разом гралися в класики, разом ходили до школи, разом закохувались і розчаровувались. Усе село знало: “де Надя, там і Лариса”. Навіть […]
– Я тобі нічого не винен, тому маю право сам вирішувати, як мені жити далі! Збирай валізи, і на вихід! – Заявив Валентині чоловік після двадцяти семи років спільного життя
– Я тобі нічого не винен, тому маю право сам вирішувати, як мені жити далі, – заявив Валентині чоловік. – Не винен? Двадцять сім років я готувала для тебе, прала […]
Просто обслуговуй гостей! — після цих слів чоловіка я виставила рахунок за п’ятнадцять років «кохання»…
— Просто обслуговуй гостей! — після цих слів чоловіка я виставила рахунок за п’ятнадцять років «кохання»… Знаєте, скільки коштує бути ідеальною дружиною? Я порахувала. До копійки. Коли озвучила суму гостям […]