Раніше, коли почав жити зі своєю нинішньою дружиною, вона і я жили у моїй квартирі, а її діти жили у її квартирі разом із її батьками
Одружився з жінкою з двома дітьми. Старшій 20 років, молодшій 9 років. Живемо майже 4 роки. Раніше, коли почав жити зі своєю нинішньою дружиною, вона і я жили у моїй […]
Вперше була на весіллі, де не було що їсти. Ну хіба це їда канапка з чорного хліба і оселедець? Про картоплю тверду я взагалі мовчу. Але наступного дня усіх нас запросила на поправини на природі. Я ж думала, ну хоч якось гроші “відіб’ю”, щашлику наїмся. Та гостина була, хоч стій хоч падай: та сама вчорашня тверда бульба, яку наречена з заспаним обличчям усім накидала по тарілках
Вперше була на весіллі, де не було що їсти. Ну хіба це їда канапка з чорного хліба і оселедець? Про картоплю тверду я взагалі мовчу. Але наступного дня усіх нас […]
Коли двох своїх дітей я забезпечила житлом, я вирішила, що варто і про себе подумати, і стала відбудовувати свій будинок в селі. У мене був сусід Петро, який погодився допомагати мені з будівництвом і ремонтом. Петро давно вдівець, він добрий господар, все вміє зробити своїми руками. Спочатку у нас з ним були чисто ділові стосунки, він займався будівництвом, я передавала йому гроші. А потім, неочікувано для нас обох, між нами виникли почуття, і кілька місяців тому ми вирішили зійтися, але моя донька мене в цьому не підтримала
У мене є дві доньки, одна категорично заявила, що на Великдень до мене не приїде і що вона знати мене не хоче, а друга потішила – сказала, що на свята […]
Батьки чоловіка наполягали на тому, щоб з нами жила його молодша сестра. Щоб цього уникнути, мій чоловік зняв квартиру сестрі і оплачував за неї оренду майже рік, поки зовиця не вийшла заміж і не переїхала до свого обранця в Польщу. Я б раділа, але ні. Свекри теж вирішили переїхати в столицю, і зажадали, щоб син їм оренду сплачував. Вибору не було, чоловік погодився. Його батьки знайшли квартиру в сусідньому домі, і стали до нас щодня в гості навідуватися. Можете собі це уявити. Я повертаюся з роботи пізно і втомлена, і ще маю розважати гостей
Родичі мого чоловіка занадто втручаються в наше життя, і це вже переходить усякі межі. Мені важко з цим миритися, а як пояснити людям, що їх забагато в нашому житті, я […]
Мама почала з порогу: – Ти маєш повернути сестрі чоловіка! – Тихіше, розбудиш донечку, – попросила її я. – Зорянка тобі не донечка! А Маша – твоя сестра. Це все неправильно! – продовжувала мама. Так, я справді тепер разом з чоловіком сестри, а Зорянка називає мене мамою. А Маша вже більше двох років в Голландії. Була. І ось повертається. Маша у 17 років оголосила, що вона при надії і виходить заміж. Їй справили пишне й не дешеве весілля. Вони з Ярославом почали жити у нас дома. Народилася Зорянка. Зять виявився хорошою і відповідальною людиною. На відміну від Маші
Мама почала з порогу: – Ти маєш повернути сестрі чоловіка! – Тихіше, розбудиш донечку, – попросила її я. – Зорянка тобі не донечка! А Маша – твоя сестра. Це все […]
Батько зробив моє дитинство дуже строгим. Я додержувалася режиму, не мала ніяких поблажок і розваг. Мама нічого йому сказати не могла, вона повністю залежала від тата фінансово. Але для інших ми були ідеальною родиною. Тато-начальник, скромна мама-домогосподарка і красуня донечка. – Я зробив дарчу на будинок. Але сильно радій. Не на тебе, – усміхнувся батько. Я дивилася на нього збентежено. Батько продовжив: – Хата залишиться моєму племіннику Тарасу. Пам’ятаєш його? – і батько знову посміхнувся. У мене не було слів. Я бачила того Тараса лише кілька разів у житті, та й батько теж. Тарас живе на іншому краї України. Батько так вичинив навмисне – це зрозуміло. Він ніколи мене не любив. – Ти не заслужила цього дому, – додав батько
Батько зробив моє дитинство дуже строгим. Я додержувалася режиму, не мала ніяких поблажок і розваг. Мама нічого йому сказати не могла, вона повністю залежала від тата фінансово. Але для інших […]
Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості
Оксана та Ігор жили в місті на орендованій квартирі. Ось вже сім років минуло після весілля. Два сини. Думали вже квартиру в іпотеку взяти, але тягнуло їх у село. Обидва […]
Світлана шила чергове замовлення, коли до неї зайшла мама. – Доню, у моєї колеги дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити сукню. Візьмешся? – запитала мама. – Ні, роботи багато, – відмовилася донька. – Може все таки візьмеш? – наполягала мама. – Ну не можу ніяк, – сказала Світлана. – Ну добре, – відповіла мама і пішла. Наступного дня мама знову зайшла до Світлани, вона була вся схвильована. – Що сталося? – занепокоїлася донька. – Біда. Біда сталася, – відповіла мама. Світлана здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається
– Доню, у моєї колеги Ольги Сергіївни дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити весільну сукню. Візьмешся? – Ні, мамо, роботи дуже багато, нічого не встигаю. Нехай іншого майстра пошукають. […]
Олег повертався додому з роботи. Сьогодні у гості приїхали його родичі. Чоловік вже був майже біля будинку, коли подзвонила його вагітна дружина. – Коханий, ти ще довго? Щось мені зле, – тихо сказала Ірина. – За півгодини буду, – пояснив Олег. – А мої вже приїхали? Попроси у них, вони допоможуть. – Так. Але я не хочу їх турбувати, – сказала Ірина. За півгодини Олег відкрив двері своїм ключем і тихо пройшов на кухню. Раптом він почув, що у вітальні хтось розмовляє, то була його сестра і його дружина. Олег підійшов ближче, прислухався, і застиг від здивування
-Ірино, це моя сестра та мої племінники. Вибач, але я не можу їм відмовити, – м’яко почав говорити чоловік. – Та вони лише на тиждень приїжджають. Іра відвернулася: аби не […]
Світлана перевірила плиту, вимкнула світло, вийшла з квартири і попрямувала у поліклініку. Людей було мало – літо, багато хто на дачі. До кабінету, біля якого стояла Світлана, раптом підійшов якийсь чоловік. То на талончик свій подивиться, то на двері кабінету… – Вибачте, а не підкажете, Павлюк тут приймає? – запитав він. Світлана йому кивнула. Вона зайшла до лікаря і, вийшовши через пару хвилин, раптом почула: – Світланко?! Це ти?! Ось ми й зустрілися! А я вже й не мріяв, думав все – ніколи тебе не побачу… Світлана оторопіла. Цього чоловіка вона бачила вперше
Світлана Сергіївна пильно подивилася на себе в дзеркало. – Ну що, Світланко, нікому ти більше не потрібна! Не вийшла з тебе дружина з великої літери. Вона злегка замазала кола під […]