«Аби лиш будинок був цілий, решта — діло наживне», — думала вона. Віра Степанівна штовхнула хвіртку, заплющила очі й увійшла. Вона боязко розплющила очі й завмерла на місці. Її газон, який вона висаджувала власноруч, був весь витоптаний. Тут і там валялися папери, сміття, обгортки від цукерок. Десь трава була вирвана з землі з коренем
— Матусенько, а можна Аліна з Оксанкою в тебе на дачі влітку поживуть? Ти ж цього року не збиралася туди їхати. Віра Степанівна кивнула. — Звісно, можна. Я цього року […]
— Годі кукурікати! Допомогла б! – надривно пихнув чоловік, опускаючи на землю важку коробку з посудом. Дама зняла сітчастий капелюшок і обмахнулася з гідністю. — Жінки – створіння тендітні, їм тяжкості піднімати не можна, для здоров’я шкідливо
— А вона нічого так… Соковита жіночка, – мрійливо підкрутив вуса Аркадій, задивившись на нову сусідку. Чоловік її, щуплий, непоказний чоловʼяга, вивантажував речі з кузова автівки, а «богиня краси» стояла […]
– Мамо, давай колись пізніше, тут гості з роботи, – шепоче Антон у домофоні, і я, притискаючи баночку абрикосового варення за 25 грн, раптом розумію: у його триповерховому будинку під Львовом, де мармур блищить краще, ніж мої працьовиті долоні, для рідної матері не знайшлося навіть порогу – занадто «несучасна» декорація
– Мамо, давай колись пізніше, тут гості з роботи, – шепоче Антон у домофоні, і я, притискаючи баночку абрикосового варення за 25 грн, раптом розумію: у його триповерховому будинку під […]
Катя приїхала додому в село на різдвяні свята. Вона вчилася в місті і її не було пів року. Мати зустріла Катю прохолодно, наче й не чекала на неї… Дівчина розглядала будинок, де виросла. Все змінилося – нові шпалери, меблі теж нові… А мати завжди копійки рахувала, та й їй надсилала зовсім мало. – Мамо, а ти ремонт зробила? – здивовано запитала Катя. – Сама? Могла б і мене почекати, я допомогла б… – А я не одна! – раптом заявила мати. – Наймала когось? – все дивувалася Катя. – Це ж дорого! – Живу я не одна! – раптом сказала та. – Як не одна? – Катя застигла, нічого не розуміючи.
Катя приїхала додому в село на різдвяні свята. Вона вчилася в місті і її не було пів року. Мати зустріла Катю прохолодно, наче й не чекала на неї… Дівчина розглядала […]
Мати обійняла своїх дітей, витираючи сльози, й дивилася, все ще не вірячи, на маленьку оксамитову коробочку, де лежали заповітні ключі
– Катю, ну так що, ти залишаєшся? Одній не сумно буде? – Та нічого… А куди мені їхати? Може, синок телефоном привітає, чи дочка. У них зараз справ повно, їм […]
Приїхавши додому не за два, а за три місяці, Катерина не впізнала сина: підріс, подорослішав, у очах впевненість з’явилася
– Мамулю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Чи залишишся з Олежкою? – голос дочки здався Ірині Миколаївні надто схвильованим. – Звичайно, залишусь, – відповіла вона, – які проблеми, […]
Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. Ще не минуло і місяця, як її не стало. Я навіть ще не починала оформлювати документи на спадщину. Прохання чоловіка мене здивувало, і я вирішила уточнити, для чого йому мої ключі
– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. […]
Максим повернувся додому, поклав руку в кишеню, щоб вийняти гаманець, але кишеня виявилася порожньою. Чоловік обшукав усі кишені, сумку. Гаманця ніде не було. У цей момент пролунав дзвінок із незнайомого номера. – Алло? – сказав Максим. – Це ви загубили чорний гаманець? – прозвучав хрипкий голос. – Так! Ви його знайшли? – зрадів Максим. – Знайшов. Я зараз біля входу в метро. Підходьте, – сказав співрозмовник. – За десять хвилин буду! – відповів Максим і вибіг з квартири. Через десять хвилин він був у зазначеному місці. Раптом, до нього підійшов якийсь чоловік, Максим глянув на нього і… Ахнув від побаченого.
Максим повернувся додому, поклав руку в кишеню, щоб вийняти гаманець, але кишеня виявилася порожньою. Чоловік обшукав усі кишені, сумку. Гаманця ніде не було. У цей момент пролунав дзвінок із незнайомого […]
Таїсія зайшла в свою квартиру, голосно гримнувши дверима. – Микольцю, чого не зустрічаєш?! – гукнула вона коханого. І тут дівчина побачила в коридорі гумові чоботи. Вона зрозуміла, що в квартирі є її свекруха Надія Василівна… Таїсія зайшла на кухню. – Нічого не хочеш сказати? – одразу запитала Надія Василівна. – Та ні, – відповіла дівчина. – Зате я маю, що тобі сказати! – сказала жінка. – Я знайшла твої штучки! – Які ще штучки? – запитала дівчина. – Можеш уже не брехати нам, – Надія Василівна стала навколішки перед шафою і щось зібрала рукою. – Що це по-твоєму? Таїсія не розуміла, що відбувається
– Як це ти мені не даси ключа від квартири? – узялася в боки мати, дивлячись на свого сина Миколу пильним поглядом. – Не дам! Тася проти того, щоб ти […]
Олена зайшла на кухню й поставила грітися чайник. Там уже була її свекруха Лідія Василівна. Вона готувала собі бутерброди. Невістка заварила чаю, взяла два тістечка й сіла за стіл. – Іди звідси, я снідати буду! – раптом сказала свекруха. – Чаю поп’ю й піду! – відповіла Олена. – Вдома у себе будете командувати. – Я й так у себе вдома, – ахнула Лідія Василівна. – А я в себе! – сказала невістка. Свекруха мовчки сіла на стілець. – Олено, так далі тривати не може, – раптом сказала вона. – Я маю до тебе одну пропозицію… Олена застигла від здивування
Лідія Василівна танцювала зі шваброю по всій квартирі, доки її невістка Оленка фарбувала нігті у своїй кімнаті. Миколка на роботі, нема кому заступитися за матінку! Щоправда, свекруха і не потребувала […]