«Там як у тюрмі, — розповідала Ганна. — Їжа несмачна, а люди чужі». Марія уявила себе в сірій кімнаті, без її саду, без запаху трав, без ікон на стіні. У селі це було особливе свято — Пречиста, як називали його люди. Вона думала про те, що, можливо, це її останнє свято в селі. Але щось у її душі підказувало, що Пречиста не залишить її
Бабуся Марія сиділа на старенькій дерев’яній лавці у своєму садку, тримаючи в руках пожовклу фотографію. На ній вона, ще молода, стояла поруч із своїм покійним чоловіком Іваном, тримаючи за руку […]
Залишившись сама жінка, як могла підтримувала господарство. Хоч хата і стара, але ще міцна. І великий город, і сад зі смачними яблуками та грушами. Оце все дітям залишить, нехай хазяйнують. Знала б, як вони віддячать – розібрала б ту хату по цеглині, а город би сіллю засипала
Коли діти вигнали мене з дому, я думала, що серце не витримає. Чужа хата, чужі люди… Але Бог дав мені сили пережити все. Пам’ятаю, як в дитинстві я мріяла про […]
Тут нічого не можна залишати на видноті. Якщо випила чай, чашку одразу мий, витирай насухо і став у шафу! Я порядок люблю! Усі поверхні мають бути ідеально чистими, зрозуміла?
— Вєрочка, відкривай, це свої! — голос родичів дівчина впізнала одразу. — Тітко Зіно, що ви тут робите? — Ми приїхали на заробітки. Сама знаєш, що в нашій глушині все […]
Дмитро стояв на порозі з букетом троянд, трохи розгублений. Він явно чекав побачити не її. — Добрий вечір, — сказав він. — Я Дмитро, ми домовлялися… — Так, звичайно, проходьте. Я Олена, сестра Свєти…
Олена завжди знала своє місце в родині. Третій кут, запасний варіант, та, яка повинна бути вдячна за те, що її взагалі помітили. З дитинства вона звикла до того, що всі […]
Андрій похмурнів. Одна справа — брат на одну ніч або тиха тітка Валя, і зовсім інша — батьки з сестрою-підлітком. — Мамо, а на скільки ви збираєтеся? — Та днів на п’ять-сім. Може, трохи більше, якщо погода буде хороша.
Яна дивилася на ключі в руці і не могла повірити — нарешті ціла квартира. Не орендована кімната в комуналці, де доводилося ділити кухню з трьома сусідами, а справжня двокімнатна квартира […]
Коли я зустрівся з коханкою і вперше зрадив дружину, сім’я вже стала мені в тягар. Дружину, здавалося мені, хвилювало тільки одне питання: коли буде зарплата. Дітям вічно щось треба: то із взуття виросли, то на щось знову скидаються в школі…
У мене їх було дві: Дружина і Коханка. Дружина волосся прибирала у хвіст, так щоб не лізло в очі, в тарілки, в обличчя дітям. Вдома вона носила м’які розтягнуті штани […]
Тетяна ще раз оглянула хату. Начебто все добре, все на своїх місцях. У дівчаток зав’язані банти, у Федора обличчя помите. Ганна Степанівна сидить на дивані, теж причепурена. Вчора Олексій дзвонив, сказав, що приїде сьогодні, та не сам, а з сюрпризом.
Тетяна ще раз оглянула хату. Начебто все добре, все на своїх місцях. У дівчаток зав’язані банти, у Федора обличчя помите. Ганна Степанівна сидить на дивані, теж причепурена. Вчора Олексій дзвонив, […]
— Звільняйся з роботи й живи коштом дружини. Ти заслужив. — Я так не можу, мамо. Незручно якось. — А чого тут не могти? Незручно йому. Твоя дружина такі гроші заробляє, а ти не можеш? Ми тоді й бачитися частіше зможемо. А то, що ж виходить? Відколи ти одружився, я тебе майже й не бачу
Свекруха дізналася, що невістці підвищили зарплату, і вмовила сина жити коштом дружини. Вадим стояв у передпокої і чув, як дружина хвалилася телефоном подрузі, що їй зарплату підвищили. — Олю, це […]
Через кілька днів у сховку було порожньо. – Павле, ти де? – зателефонувала Людмила чоловікові. – У мами, – спокійно відповів він. – А гроші? Де наші гроші? – Якщо ти про мої зароблені, то вони зі мною, – все тим же рівним тоном промовив чоловік. Він зрозумів нарешті, що для Людмили він лише джерело грошей. Тож тихцем узяв усі долари, купив просторий будинок і записав його на матір. А дружині сказав, що подає на розлучення. – Дім, у якому ти живеш, і все, що там є, залишається тобі. Але більше – нічого, – попередив він. Людмила не збиралася відступати. Вона вирушила в село до свекрухи, вимагаючи, щоб та переписала новий будинок на їхнього сина. Інакше обіцяла подати до суду на обох
Людмила зупинилася, ледь не випустивши з рук ключі. Вона щойно відчинила свій потаємний ящик у шафі – і застигла: він був порожній. Жодної купюри. Ще кілька днів тому вона з […]
Ганна відчинила двері своєї квартири й уже хотіла піти до своєї кімнати, як раптом. – Ганнусю? Ганна Зінченко, десятий “А”? Ганна обернулася. Наче хтось за душу її торкнувся. І як вона одразу не впізнала. Перед нею стояв неабияк постарілий Володимир Коваленко, її однокласник, якого вона ніколи б в житті не забула. Але ж як він міг з’явитись тут
Ганна Петрівна сиділа на кухні своєї старенької квартири, в руках тримала незаповнений аркуш і думала про те, що цей крок може змінити все її життя і не знала, чи готова […]