Оксана Володимирівна відправила свого сина Степана на базар – купити кавуна. Жінці важко було самій донести його додому… Степан ходив по ринку, вибираючи якого краще взяти. Він підійшов до машини, з якої продавали кавуни і стояли люди. Степан зайняв чергу за якоюсь дівчиною. Обличчя її він не бачив. Дівчина була невисока, мініатюрна з тонкою талією… Це він помітив. Коли їй дали кавуна, то дівчина раптом мало не випустила його з рук. Степан вчасно кинувся на допомогу, підхопив його і зазирнувши в очі дівчини, застиг від несподіванки
Степан був одинак. Всі його знайомі хлопці закохувалися, зустрічались з дівчатами, а Степан якось рівно ставився до всіх. Хоч дівчата й поглядали на нього, високого і симпатичного з уважним поглядом […]
Світлана вже вклалася спати, як раптом у двері хтось постукав. Вона накинула домашній халатик і пішла в коридор. Світлана відкрила двері й побачила зовсім незнайомого їй чоловіка. Той тримав у руках дві мʼякі іграшки. – Здрастуйте, – привітався чоловік. – Доброго вечора, – відповіла Світлана. Вона з цікавістю подивилася на чоловіка. Той трохи зніяковів. – Ви знаєте, – нарешті сказав він. – Доньки сьогодні принесли додому ось це… Сказали, що ви їм це подарували. От я й прийшов запитати – це правда? Світлана здивовано глянула на гостя і раптом взялася за голову руками
Світлана, коли виїжджала з села, то клялася й божилася, що назад нізащо не повернеться! Дуже вже не до душі їй був увесь цей сільський побут, з його ранніми підйомами й […]
Надія приїхала в гості до свого Михайла. Чоловік зустрів її на автобусній зупинці, привів в будинок. Михайло підготувався до її приїзду. Приготував тушковану картоплю, купив у магазині печиво та цукерки. Посиділи, поспілкувалися, прогулялися селом. Вранці прокинулися, попили чай. – Я сьогодні збираюся додому, – повідомила Михайла Надія. – А може, ще залишишся? – спитав Михайло. – Я б залюбки. Але потрібно повертатися, – сумно промовила жінка. – Тоді чекай. Я маю тобі дещо дати, – сказав Михайло швидко пішов у іншу кімнату, і повернувся. – Ось тримай! Надія глянула, що приніс Михайло і застигла на місці
Після того, як Надія розлучилася з чоловіком, про заміжжя більше не думала. Залишилася з двома дітьми в тридцять два роки і вирішила своє життя присвятити тільки їм. Чоловік був, якщо […]
– Мамо, дай ще 10 000 гривень на ремонт авто!, – прозвучало у слухавці від сина, тоді як я востаннє купувала собі новий одяг ще 15 років тому. Того дня я зрозуміла, що моя любов до них коштувала мені більше, ніж просто грошей
– Мамо, дай ще 10 000 гривень на ремонт авто!, – прозвучало у слухавці від сина, тоді як я востаннє купувала собі новий одяг ще 15 років тому. Того дня […]
Ось вже 6 років, як ми не спілкуємося зі мамою мого чоловіка Ларисою Дмитрівною. Не думайте, що я якась там невістка, котру дістала свекруха надокучливими порадами. Все значно серйозніше. Тоді у наші родині трапилася страшна біда. Це було буквально питання життя та смерті. І от ми розраховували на поміч свекрухи. Однак, її вчинок нас обурив!
Ось вже шість років, як ми не спілкуємося зі мамою мого чоловіка Ларисою Дмитрівною. І це не просто так. Не думайте, що я якась там невістка, котру дістала свекруха надокучливими […]
Соломіє, ти чому посуд не помила? – почала вона з порога, навіть не привітавшись. Її голос був різким, як завжди, коли вона зверталася до мене. – Іван прийде голодний, а в тебе на кухні бардак
Мене звати Соломія, і я – лікарка, яка приїхала до великого міста з маленького села, де мої батьки – вчителі, а дідусь із бабусею – медики. Я закохалася в Івана, […]
— Ну так, та, що раніше з себе благородну панночку корчила. З усіма віталася — добрий вечір, як ви почуваєтеся? Як ваше здоров’я? Чоловік ще у неї був Ігор Іванович, такий поважний. Вусики в нього, окуляри темні. Візьме її під ручку — Оленочко, ходімо прогуляємося! Всі їм так заздрили — які високі стосунки
— Чула, у Олени Борисівни щось трапилося? — У якої Олени Борисівни? З першого поверху, що в трикімнатній живе? Від якої чоловік пішов? — Ну так, та, що раніше з […]
От я думаю, чому мені не щастить? Бо у когось усе, а в мене – нічого. Але ж я теж маю право! Чому мені не дісталось хоч шматка від татової хати? – нарікав брат Петро. – Бо ти тоді сам відмовився, – м’яко нагадувала Галина. – Бо ви мене не підтримали як слід! – відповідав сердито. І от тоді в Галині щось надломилося. Вперше за все життя вона не посміхнулась, не погодилась, не запропонувала допомогу. – Ви пам’ятаєте, скільки разів я вас підтримувала? – Ну… Та ти ж сама… – Отож. Сама. Бо хотіла. А тепер – не хочу. Бо в мене більше нема сил
– У мене є Галина, вона мене не залишить у скруті, – не раз казала Марія про свою сестру. І не тільки казала, а була впевнена, що саме так і […]
— Всіх і турбот в мене, – міркувала вона, – курей нагодувати, та за городом дивитися. А скільки ж мені треба? Картоплю я завжди зварю, та салом затовчу. У мене в льосі, в дубовій діжці, засолені огірки й капуста є… Проживу-у
Стояла вона довго біля старої хвіртки, аж руки зморшкуваті сховала під пожухлу куфайку, і все дивилася на вікна того зеленого флігеля, що за вишнями причаївся. Стояла так довго, що й […]
Наступного дня бабуся Марія всім сусідам оголосила, що онук її одружився з дуже хорошою жінкою Людмилою і доньку її удочерити збирається. І що вчинок онука вона дуже навіть схвалює, тому що він і за матір свою зозулю Лілію, і за бабку свою Зінаїду вертихвістку перед Богом борг віддав
— А як тебе звати? Га? Гучніше говори, Данилова Людмила? То ти що, чужа нам? Чому не нашенська, не Кузьменко? Чого прізвище чоловіка не взяла? — бабуся зсунула з голови […]