Весілля було в самому розпалі і я нарешті відчула, що це справді може бути наш день. Аж доки Олена Петрівна не встала. Вона вийшла з-за столу, підійшла до мікрофона та попросила уваги. Раптом у залі запала тиша. Навіть діджей вимкнув музику. «Любі мої», – почала вона з посмішкою, – «перш ніж ви вип’єте ще одну склянку, я маю вам дещо сказати»
Моє весілля… Я ніколи не уявляла, що той день завершиться чимось більшим, ніж просто церемонією та тортом. Але мені варто було здогадатися. З того моменту, як я сказала Василю «так», […]
Аліса сиділа одна у великій трикімнатній квартирі і думала, що все могло б бути інакше: поруч були б тато і мама, і по квартирі бігав малюк, якому зараз уже було б майже три роки
Тася запитально подивилася на чоловіка: – Арсенію, що будемо робити? Я вже не дівчинка, приводити на світ дитину в тридцять сім років – це все-таки ризик. А її ще й […]
— Ось, помилуйся! До чого ти довів дівчину! Я ж тобі казала, що вона з гонором, що її в їжакових рукавицях тримати треба! А ти що? Розпустив її зовсім! Потурав усім її примхам! Тепер ось…! Залишила записку і втекла, як остання… навіть слова підібрати не можу!
— Уявляєш, мама дзвонила, — Ігор, не відриваючись від екрану ноутбука, де миготіли якісь робочі графіки, кинув це в повітря так, ніби повідомляв про прогноз погоди. — На тиждень до […]
— Ти мені тут не дорікай! Це ти, між іншим, зруйнував нашу родину! Хотів дружину з дитиною — отримав і не скаржся! — Якщо добровільно не хочеш, я в суд піду, — перестав вдавати ввічливість Ярик. — Подивимося тоді, як заспіваєш. — Та йди ти… куди хочеш, — Женя розвернувся і пішов геть, не озираючись.
— Ти ж знаєш, що я доглядав за бабусею, — відповів Ярослав. — Тепер для неї доведеться найняти доглядальницю… Давай так. Я дарую тобі свою кімнату у гуртожитку, а ти […]
— Ну збулася ж ваша мрія, Інна Сергіївна. Я на роботу вийшла, допомогла Вові тягнути тягар забезпечення нашої просто величезної родини. Ви ж цього хотіли? Так чим тепер незадоволені? — Працюй не на шкоду нам, — кричала Інна Сергіївна. — А чому Вова не може разом з дітьми приїхати?
— Вова, озирнись! Подивись, як ми живемо! У квартирі давно вже час робити ремонт, шпалери в кухні звисають клаптями від вогкості. Я вже рік прошу тебе купити витяжку! Адже є […]
Вже рік, як я живу між двома вогнями – чоловіком та донькою. Трапилося те, чого я найбільше боялася. А все через майбутнього зятя. “Як ти за нього підеш – вважай батька в тебе нема!” – кричав чоловік. А все через те, що Ігор з одного регіону України..
Вже рік, як я почуваюсь, наче мати Джульєтти з відомої трагедії. На щастя, донька жива й здорова, та мій чоловік заборонив нам бачитись, вигнав її просто з нашого дому. А […]
Я ніколи не мала власного життя, бо з 10 років доглядала маму і 5-річного братика. Згодом навіть на навчання не поїхала через них. І ось зараз мені 40, а я досі сама, працюю продавчинею. Я нікому не потрібна, а змінити нічого не можу через маму. Та нещодавно мені подзвонив незнайомий номер. Це був якийсь чоловік…
Змалку я знала, що мушу підтримувати маму. Адже вона завжди була дуже слабка. Свого тата я ніколи не знала, вони розійшлися ще до мого народження, навіть розписані не були. Згодом, […]
Олено, доню, як ви там? Чому не телефонуєш? – подзвонила Надія доньці в Німеччину. – Ой, мамо. Вибач, стільки справ, стільки всього. Тут так важко, стільки паперів, навчання. Я ледве сама справляюся. – А як же я? – несміливо запитала Надія. – Ти ж казала, забереш до себе і мене. – Мамо! Ну що ти таке говориш? Я тебе люблю. Але куди я тебе тут заберу? Ми ж тут самі ще не звикли і не справляємося. Я ледве дітей сама тягну. Тут такі ціни на житло, такі вимоги до пенсіонерів. Ти ж розумієш, мені й так дуже важко одній. Я тебе не потягну і мову їх ти вже не вивчиш тут
Лише зараз Надія зрозуміла, що останнім часом вона не могла знайти спокою в душі, було там дуже важко. Вітер вив на вулиці, а листя танцювало свій останній осінній танець, коли […]
– От як так може бути? Це були останні гроші, на які я покладала стільки надій. А що тепер? – Тетяна була в розпачі, коли зрозуміла, що її гаманця, в якому була вся зарплата, немає.
– От як так може бути? Це були останні гроші, на які я покладала стільки надій. А що тепер? – Тетяна була в розпачі, коли зрозуміла, що її гаманця, в […]
Після роботи Тетяна зайшла в банк, зняла зарплату, поклала гаманець у сумочку і попрямувала до взуттєвого магазину. Поки добиралася, думками вже бачила, як увечері вручить пакунок синові, як він зрадіє і скаже: “Мамо, вони круті!” Але не судилося. Коли Тетяна дістала гаманець біля каси, його вже не було. Сумка була відкрита – невідомо, коли саме його витягли. Вона ніби скам’яніла. В очах потемніло. Розгублено сказала продавчині: – Вибачте… Я… Я, мабуть, залишила гаманець в офісі… Вийшла на вулицю. Серце билося так голосно, що здавалося, його чує весь квартал. В голові стукало одне: “Що сказати синові? Як жити до наступної зарплати?”
– От як так може бути? Це були останні гроші, на які я покладала стільки надій. А що тепер? – Тетяна була в розпачі, коли зрозуміла, що її гаманця, в […]